Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0417U002675, Кандидатська дисертація На здобуття к.мед.н. Дата захисту 30-06-2019 Статус Запланована Назва роботи Клінічна ефективність пункційної склеротерапії парапельвикальних кіст нирок, ускладнених артеріальною гіпертензією. Здобувач Абдельрахман Майсара, Керівник Лісовий Володимир Миколайович Опонент Саричев Леонід Петрович Опонент Бачурін Віктор Іванович Опис Дисертація присвячена актуальній проблемі клінічної урології - підвищенню ефективності лікування хворих з парапельвікальними кістами нирок за рахунок вивчення етіопатогенетичних факторів, що обумовлюють розвиток артеріальної гіпертензії і патогенетично обґрунтованого впливу на гемодинамічні прояви захворювання шляхом застосування пункційної склеротерапії. У дисертації доведено, що патогенетичні механізми формування клінічних проявів парапельвікальних кіст нирок, поряд з прогресуванням гемодинамічних порушень і посиленням продукції гормонів РААС (ренін, альдостерон), тісно пов'язані з розвитком дисфункції ендотелію, що маркується переважною активацією вазоконстрикторів (ЕТ-1) у відповідь на стресові умови ішемічної проби з компресією плечової артерії (?2 = 4,62; p <0,05) і переважанням їх впливу над вазодилататори (NO і цГМФ), що супроводжується зменшенням ЕЗВД і схильністю до спастичних судинних реакцій, особливо при наявності епізодів пієлонефриту в анамнезі (?2 = 4,78; p<0,05). Визначено гемодинамічні і біохімічні критерії субклінічної (догіпертензивної) стадії при ППКН, вдосконалені показання до застосування пункційної склеротерапії в якості преференсної методики вибору, вивчено її можливості, клінічні і патогенетичні ефекти, простежено найближчі і віддалені результати, підсумкова клінічна ефективність, можливі причини і частота рецидивів. Встановлено, що пункційна склеротерапія ППКН технологічно може бути застосована в 75,0% випадків; є відносно безпечною, забезпечує високу ефективність ліквідації кіст і найбільш оптимальна при кістах величиною до 10 см - ?2 = 5,85; p <0,05 (88,9% - повна регресія; 7,4% - невелика клінічно інертна резідуальна порожнина до 30% попереднього розміру; 3,7% - рецидив). Застосування методики дозволяє нівелювати основні патогенетичні механізми розвитку клінічної симптоматики і сприяє нормалізації системної гемодинаміки і АТ (57,6% - стійка нормалізація АТ; 30,3% - зниження і стабілізація АТ на більш низькому рівні; 12,1% - недостатня клінічна ефективність). Дата реєстрації 2019-06-30 Додано в НРАТ 2020-04-03 Закрити