Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0418U003472, Кандидатська дисертація На здобуття Кандидат мистецтвознавства Дата захисту 23-10-2018 Статус Запланована Назва роботи Жанрово-стильові аспекти фортепіанної творчості І. Альбеніса, Е. Гранадоса, М. де Фальї у руслі відтворення іспанської національної ідеї. Здобувач Заєць Наталя В’ячеславівна, Керівник Муравська Ольга Вікторівна Опонент Шульгіна Валерія Дмитрівна Опонент Власенко Ірина Миколаївна Опис Дисертацію присвячено дослідженню жанрово-стильової специфіки фортепіанної творчості І. Альбеніса, Е. Гранадоса, М. де Фальї, що розглядається у річищі духовно-естетичних шукань культури Іспанії епохи Ренасім’єнто, а також базових складових іспанської національної ідеї. Остання формувалася на протязі багатьох століть і була обумовлена історико-географічним та духовно-політичним положенням Іспанії в європейському культурному ареалі як «пограничної культури», як сполучної «ланки» між Сходом і Заходом, а також специфікою розуміння і еволюції в ній національного чинника, що знайшло відображення, з одного боку, в прагненні до збереження національної самобутності, з іншого – у відкритості іспанської нації до контактів з іншими європейськими культурами. Позначені якості іспанської національної ідеї доповнювалися суттєвою роллю в ній духовно-релігійного фактору, ґенеза якого сходила до східнохристиянської традиції та обумовлювала різноманітні форми сакралізації її культури, зокрема, музичної. Творчість класиків іспанської музики XIX – початку ХХ століття – І. Альбеніса, Е. Гранадоса та М. де Фальї досить повно відображає жанрово-стильові та духовно-естетичні позиції Ренасім’єнто, пов’язані з іспанською національною ідеєю. Жанрова різноманітність їх творчості не применшує домінантну роль в ній фортепіанного спадку, в якому позначилася, як складова їх таланту (всі троє були блискучими піаністами-віртуозами), так і статус фортепіано як «універсального інструменту» в європейській музично-виконавській практиці XIX – початку XX ст. Відзначимо при цьому, що іспанська «модель» «універсального» фортепіано, що формувалася на перетині, з одного боку, лістівського романтичного фортепианно-оркестрального «гігантизму» (І. Альбеніс), з іншого – ренесансу іспанської клавірної традиції (феномен «нео-скарлатізму» в творчості Е. Гранадоса і неокласична традиція творчості М. де Фальи), більш апелювала до відтворення синкретизму вокально-танцювально-інструментальної якості, показової для іспанської культури та її національної ідеї. Дата реєстрації 2018-10-23 Додано в НРАТ 2020-04-03 Закрити