Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0418U003911, Кандидатська дисертація На здобуття Кандидат мистецтвознавства Дата захисту 27-11-2018 Статус Запланована Назва роботи Піанізм лондонської і віденської фортепіанних шкіл: компаративний аналіз Здобувач Степанова Олеся Юріївна, Керівник Рощенко Олена Георгіївна Опонент Сухленко Ірина Юріївна Опонент Калашник Марія Павлівна Опонент Андросова Дарія Володимирівна Опис Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства зі спеціальності 17.00.03 – музичне мистецтво. – Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, Суми, 2018. Робота присвячена осмисленню категорії піанізму, її основних функціональних елементів (прийом; техніка; стиль; майстерність; артистизм; школа; мистецтво), розробці наукового тлумачення як універсальної метасистеми. Проаналізовано дослідницьку літературу, присвячену визначенню піанізму, що дозволила класифікувати і систематизувати типові наукові тлумачення поняття. Досліджено історію розвитку піанізму, задля обґрунтування його історичної та практичної цінності в музичній науці. Аргументується, що в умовах розвитку сучасного музикознавства виникає потреба у системному підході до тлумачення поняття піанізму. На основі компаративного аналізу диференційовано специфіку лондонського та віденського піанізму в аспекті прояву дії закону історичної синхронізації. У результаті узагальнення наукових праць щодо осмислення процесу виникнення фортепіано, на основі дії методу порівняльного аналізу вивчено історико-художнє значення фортепіанного спадку М. Клементі як основоположника лондонської піаністичної школи і Й. Н. Гуммеля – завершувача історії віденської фортепіанної школи у процесі формування та узагальнення функцій класицистичного піанізму останньої третини ХVIII – першої чверті ХІХ століть. Спираючись на діалектику необхідності та свободи в музичному мистецтві, установлене співвідношення цих категорій у художньому бутті фортепіанних творів минулого та сучасності, де під свободою розуміється така міра «виконавських вольностей», яку може, згідно з еталонами та ідеалами історико-художньої епохи, дозволити собі інтерпретатор, а під необхідністю – той ступінь заданості, який закладений композитором. На основі детального аналізу концертно-виконавської, теоретико-педагогічної та композиторської діяльності М. Клементі та Й. Н. Гуммеля виявлено творчий універсалізм особистостей, що відіграли провідну роль у формуванні категорії піанізму як метасистеми, та настанови яких і дотепер актуальні у вітчизняній виконавській практиці (концертній та навчальній). Дата реєстрації 2018-11-27 Додано в НРАТ 2020-04-03 Закрити