Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0418U003974, Кандидатська дисертація На здобуття Кандидат мистецтвознавства Дата захисту 22-11-2018 Статус Запланована Назва роботи Втілення жанрового канону ораторії у творчості західноєвропейських і вітчизняних композиторів XVII-XXI століть Здобувач Шепеленко Наталія Борисівна, Керівник Шаповалова Людмила Володимирівна Опонент Самойленко Олександра Іванівна Опонент Серганюк Любов Іванівна Опис Дисертацію присвячено розробці теорії ораторії як складової загальної теорії жанрів західноєвропейської та вітчизняної культури. На ґрунті аналізу історичних шляхів розвитку ораторії сформовані уявлення про жанровий канон і жанрову картину світу, в якій втілено образ людини Віри. Три дискурси – історико-культурний, теоретико-методологічний, жанрово-комунікативний (онтодіалог) – розкривають концепцію дослідження. Жанр ораторії, вийшовши з невеличких ораторій (приміщень), пізніше із-під «тіні» італійської опери, подолав складний чотирьохвіковий шлях. Нині він має багато різновидів, жанрів-супутників. Втім ораторія, балансуючи між релігійними (ХVІІ – ХVІІІ ст.) і світськими впливами (ХІХ ст.), очолила один з найвищих щаблів жанрової ієрархії музичної культури в ХХ ст. З одного боку, вона стала найбільш затребуваним жанром «великого стилю» радянської доби, а з іншого – свідченням духовної рефлексії митців, які відродили в соціокультурних умовах ХХІ століття жанровий канон ораторії (А.Пярт). Ораторія постає об'єктом композиторської інтерпретації (в її зв'язках з контекстом західноєвропейської культури). Матеріалом для апробації слугували ораторії «Ієвфай» Дж. Каріссімі, «Ілія» Ф. Мендельсона, «Втрачений рай» А. Рубінштейна, «Київські фрески» І. Карабиця, «Адамів плач» А. Пярта. Як наслідок, виявлено жанровий канон ораторії, який у творчій практиці кінця ХХ-ХХІ століть отримав історичне відродження «духовно-молитовного» ядра та розмаїття композиторської інтерпретації. Дата реєстрації 2018-11-22 Додано в НРАТ 2020-04-03 Закрити