Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0418U004181, Кандидатська дисертація На здобуття к.філос.н. Дата захисту 16-11-2018 Статус Запланована Назва роботи Соціально-філософський аналіз категорії "синестезія" Здобувач Савчин Галина Віталіївна, Керівник Дротенко Валентина Іванівна Опонент Андрущенко Тетяна Іванівна Опонент Ліпін Микола Вікторович Опис У дисертації досліджується категорія "синестезія" як критерій культури людської чуттєвості в контексті соціально-філософського дискурсу з використанням потенціалу діалектики соціокультурного процесу. Доведено, що синестезія - це здатність ідеального здійснення поза реальним процесом, вираження і відтворення загального в його всезагальних формах; це точка породження і входження в форму всезагальності. Як логічне поняття, синестезія є результатом суспільної практики, яка змінює зовнішню дійсність, знищує її зовнішню визначеність і робить її об'єктивною істиною. З'ясовано, що синестезія, як специфічно розвинена чуттєва культура індивіда, не випадковість, а цілісно схоплена й усвідомлена необхідність. Вона породжує загально значущий соціокультурний продукт у формі індивідуального зсуву в системі образів, створених попередньою діяльністю творчої уяви. Показано, що зміст синестезії як принципу розвитку цілісності пізнавання та знання, творчої діяльності та креативності мислення полягає у відображенні не чуттєвої дійсності предметного світу, а у зміні способу відображення, способу уяви, який містить можливість творчості. Творча уява як універсальна здатність людини може сформуватися на синестезії - способі суб'єкт-об'єктної діяльності індивіда. Образ наявних всезагальних форм діяльності існує незалежно від свідомості і буття кожного окремого індивіда, який з необхідністю орієнтований на наявність цих форм як абсолютної точки відліку; форма явлена у почутті й протиставлена думці, історично окультурюється і задається свідомості як уже визначений мисленням факт культурної історії, як реальність. Розкрито поєднання індивідуальності сприйняття (синестезії) із загальною нормою уяви, коли нова норма визначає себе як індивідуальне відхилення, а індивідуальність сприйняття й уяви безпосередньо породжує загальний продукт (ідеал, символ), який є логічним розвитком діалектики соціокультурного процесу. Методологічний потенціал діалектики соціокультурного процесу складає теоретичну основу визначення синестезії як своєрідного новоутворення у просторі суперечливої взаємодії сприйняття й уявлення, як форми і способу організації культури людської чуттєвості. Розкрито потенціал категорії "синестезія" у розв'язання протиріч сучасної соціокультурної реальності, яка визначається полімодальністю і парадоксальністю сприйняття, посиленням проектного начала творчості особистості. Дата реєстрації 2018-11-16 Додано в НРАТ 2020-04-03 Закрити