Реєстраційний номер
0418U004181, Кандидатська дисертація
На здобуття
к.філос.н.
Дата захисту
16-11-2018
Статус
Захищена
Назва роботи
Соціально-філософський аналіз категорії "синестезія"
Здобувач
Савчин Галина Віталіївна,
Керівник Дротенко Валентина Іванівна
Керівник Дротенко Валентина Іванівна
Опонент Андрущенко Тетяна Іванівна
Опонент Андрущенко Тетяна Іванівна
Опонент Ліпін Микола Вікторович
Опонент Ліпін Микола Вікторович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
Опис
У дисертації досліджується категорія "синестезія" як критерій культури людської чуттєвості в контексті соціально-філософського дискурсу з використанням потенціалу діалектики соціокультурного процесу. Доведено, що синестезія - це здатність ідеального здійснення поза реальним процесом, вираження і відтворення загального в його всезагальних формах; це точка породження і входження в форму всезагальності. Як логічне поняття, синестезія є результатом суспільної практики, яка змінює зовнішню дійсність, знищує її зовнішню визначеність і робить її об'єктивною істиною. З'ясовано, що синестезія, як специфічно розвинена чуттєва культура індивіда, не випадковість, а цілісно схоплена й усвідомлена необхідність. Вона породжує загально значущий соціокультурний продукт у формі індивідуального зсуву в системі образів, створених попередньою діяльністю творчої уяви. Показано, що зміст синестезії як принципу розвитку цілісності пізнавання та знання, творчої діяльності та креативності мислення полягає у відображенні не чуттєвої дійсності предметного світу, а у зміні способу відображення, способу уяви, який містить можливість творчості. Творча уява як універсальна здатність людини може сформуватися на синестезії - способі суб'єкт-об'єктної діяльності індивіда. Образ наявних всезагальних форм діяльності існує незалежно від свідомості і буття кожного окремого індивіда, який з необхідністю орієнтований на наявність цих форм як абсолютної точки відліку; форма явлена у почутті й протиставлена думці, історично окультурюється і задається свідомості як уже визначений мисленням факт культурної історії, як реальність. Розкрито поєднання індивідуальності сприйняття (синестезії) із загальною нормою уяви, коли нова норма визначає себе як індивідуальне відхилення, а індивідуальність сприйняття й уяви безпосередньо породжує загальний продукт (ідеал, символ), який є логічним розвитком діалектики соціокультурного процесу. Методологічний потенціал діалектики соціокультурного процесу складає теоретичну основу визначення синестезії як своєрідного новоутворення у просторі суперечливої взаємодії сприйняття й уявлення, як форми і способу організації культури людської чуттєвості. Розкрито потенціал категорії "синестезія" у розв'язання протиріч сучасної соціокультурної реальності, яка визначається полімодальністю і парадоксальністю сприйняття, посиленням проектного начала творчості особистості.
Дата реєстрації
2018-12-04
Додано/оновлено в НРАТ
2020-04-03 / 2026-06-29