Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0418U005304, Кандидатська дисертація На здобуття Кандидат юридичних наук Дата захисту 18-12-2018 Статус Запланована Назва роботи Кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду Здобувач Рябченюк Юлія Володимирівна, Керівник Самощенко Ігор Вікторович Опонент Шульга Андрій Михайлович Опонент Письменський Євген Олександрович Опис Дисертацію присвячено комплексному аналізу кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охороу держави, та об’єктів природно-заповідного фонду. Обумовленість криміналізаціі умисного знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду визначено низкою чинників (факторів), основними серед яких є екологічні, соціально-економічні та кримінологічні. На підставі ретроспективного аналізу історичного досвіду охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших особливо охоронюваних природних територій на землях сучасної України виокремлено наступні історичні періоди: 1) ранній (ІХ – поч. ХХ ст.); 2) радянський (1917 – 1991 рр.); 3) сучасний (1991 – теперішній час). Достатню увагу приділено вивченню зарубіжного досвіду у сфері кримінально-правової охорони особливо охоронюваних природних територій та об’єктів, що сприяє як зближенню правових систем, так і дозволяє визначити напрями подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства. Стверджується, що безпосередній об’єкт умисного знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду може бути визначений як суспільні відносини з охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших найбільш цінних природних територій, та запобігання спричиненню їм, а також об’єктам тваринного й рослинного світу, що знаходяться у їх межах, шкоди. Запропоновано предметом злочину, закріпленого у ст. 252 КК, визнавати території та об’єкти природно-заповідного фонду, а також інші ключові території екологічної мережі України. У назві статті предмет цього злочину потрібно сформулювати стисло: «природні території та об’єкти, що підлягають особливій охороні», а вже у примітці до цієї статті закріпити перелік таких природних територій та об’єктів. Зазначено, що предмет злочину, передбаченого ст. 252 КК, характеризується низкою ознак: загальних (1) фізична; 2) соціальна та 3) юридична), родових (1) перебувають у тісному зв’язку з природою; 2) не підлягають простому відтворенню в процесі виробництва як товар, частина з них взагалі є вичерпними і не відтворюваними 3) не мають соціального критерію товарної вартості; 4) мають певний правовий режим, що зумовлює примус, контроль, заходи з боку держави за дотриманням правил поводження з ними) та спеціальних (1) комплексність, 2) особлива природоохоронна, рекреаційна та ін. цінність; 3) правовий режим особливої охорони). У результаті проведено аналізу стверджено, що окремі елементи (компоненти) природи, що знаходяться в межах природних територій та об’єктів, не є предметами злочину, передбаченого ст. 252 КК, оскільки законодавець прагнув поставити під охорону саме цілісні природні комплекси. Розглянуто поняття «знищення» та «пошкодження», що характеризують як процес суспільно небезпечного посягання, так і його шкідливий результат. Підкреслюючи особливість предмета злочину, що має унікальний екологічний статус, наявність великої кількості законів, указів, постанов, положень та інших нормативно-правових актів, які визначають їх режим, наполягається на закріпленні у частині першій кримінальної відповідальності за порушення режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших ключових територій екологічної мережі України, наслідком чого є зменшення або втрата ними своєї особливої природоохоронної цінності. Порушення режиму являє собою вчинення дій, прямо заборонених відповідними нормативними актами. Вказано, що загибель людей або інші тяжкі наслідки не завжди пов’язані з учиненням цього злочину шляхом підпалу чи іншого загальнонебезпечного способу, та прагнучи уніфікувати підходи до тлумачення схожих ознак у суміжних складах злочинів, обґрунтовано доцільність передбачення цих кваліфікуючих ознак як альтернативних. Зазначено, що вчинення цього злочину особами, які в силу своїх професійних обов’язків повинні охороняти природні території та об’єкти, що підлягають особливій охороні, характеризується підвищеною суспільною небезпечністю, тому в ст. 252 КК України доцільно передбачити в якості кваліфікуючої ознаки вчинення цього злочину спеціальним суб’єктом – працівником природоохоронного об’єкта, наділеним повноваженнями щодо його управління й охорони. Аргументовано необхідність підвищення рівня штрафів, а також доповнення відповідних санкції ст. 252 КК іншими видами покарань (основних та додаткових) – громадськимироботами та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Також пропонується поширити заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб на випадки вчинення злочину, передбаченого ст. 252 КК. Дата реєстрації 2018-12-18 Додано в НРАТ 2020-04-03 Закрити