Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0419U001720, Кандидатська дисертація На здобуття к.мед.н. Дата захисту 26-11-2019 Статус Запланована Назва роботи Диференційоване хірургічне лікування леводопа-індукованих рухових розладів у пацієнтів з хворобою Паркінсона Здобувач Ломадзе Віктор Леванович, Керівник Костюк Костянтин Романович Опонент П'ятикоп Володимир Олександрович Опонент Богданова Ірина В'ячеславівна Опис Дисертаційна робота присвячена актуальним питанням хірургічного лікування хвороби Паркінсон (ХП), перебіг якої був ускладнений тривалою леводопа-замісною терапією (ЛЗТ). У дослідження включено 90 хворий із ХП, віком від 31 до 77 років (у середньому - 58,1 ± 0,9 роки). Критерії включення у дослідження були наступні: наявність у хворих ХП, прийом препаратів леводопи, наявність побічних рухових ефектів від ЛЗТ у вигляді моторних флуктуацій (МФ) та леводопа-індукованих дискінезій (ЛІД). Залежно від виду хірургічного втручання хворі були розділені на п'ять груп, яким проведені наступні стереотаксичні операції: група Vim - 31 (34,4 %) хворий - однобічна таламотомія; група GPi - 18 (20,0 %) хворих - однобічна паллідотомія; група Vim-GPi 15 (16,7 %) хворих - таламотомія та контрлатеральна паллідотомія, група Vim-STN 12 (13,3%) хворих - таламотомія та деструкція контрлатерального субталамічного ядра (STN); група DBS-STN 14 (15,6 %) хворих - імплантація системи для двобічної стимуляції STN. Післяопераційний катамнез простежений у термін від 6 місяців до 10,5 років (у середньому 5,8 ± 1,1 роки). Установлено фактори, які сприяють виникненню та прогресуванню леводопа-індукованих рухових розладів. Продемонстрована висока ефективність та безпечність однобічних радіочастотних деструкції. Стереотаксична таламотомія та наступна контрлатеральна паллідотомія призвели до припинення тремору та нормалізації м'язевого тонусу більш ніж у 70,0 % хворих, а регрес гіпокінезії спостерігався у 60,0 % спостереженнях. Операційні ускладнення виникли у 2 (13,3 %) хворих. Таламотомія і контрлатеральна субталамотомія зумовили припинення тремору і нормалізацію м'язового тонусу відповідно в 91,7 % та 80,0 % хворих. У даній групі регрес гіпокінезії спостерігався у 50,0 % хворих. МФ припинилися у 83,3 % хворих. Після субталамотомії гемібалізм виник у 2 (17,0 %) хворих. Встановлені несприятливі фактори, які збільшували ризик виникнення даного ускладнення, а саме великий об'єм деструкції та короткий інтервал часу між двома операціями - менше 4 років. Найкращі результати були отримані після імплантації внутрішньомозкових електродів для двобічної стимуляції STN. У всіх 100,0 % хворих вдалось досягти припинення тремору, регресу ригідності та гіпокінезії. Після операції встановлено покращення показників UPDRS в період ON - на 81,7 %, в період OFF - на 74,5 %. В порівнянні з іншими групами після імплантації нейростимулюючої системи вдалось найбільш істотно зменшити дозу леводопи - на 51,2 %. В даній групі МФ припинилися в 92,3 %, а ЛІД - у 91,7 % спостереженнях. Дата реєстрації 2019-11-26 Додано в НРАТ 2020-04-03 Закрити