Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0421U100519, Кандидатська дисертація

Назва роботи

Зміни клініко-імунологічних показників у хворих на цілорічний алергічний риніт, ускладнений вірусом герпесу першого типу, та їх імунокорекція на фоні специфічної імунотерапії

Здобувач

Назаренко Галина Іванівна,

Керівник Кузнєцова Лариса Володимирівна
Опонент Чернуський В’ячеслав Григорович
Опонент Солошенко Ельвіра Миколаївна

На здобуття

Кандидат медичних наук, 14.03.08, Імунологія та алергологія

Дата захисту

25-02-2021

Опис

У дисертації наведено вирішення актуальної задачі сучасної алергології – клініко-імунологічні особливості та підходи до лікування осіб з цілорічним алергічним ринітом, ускладненим частими загостреннями герпесвірусної інфекції першого типу. Визначено особливості клінічного перебігу захворювання, профілю сенсибілізації, визначено зміни в клітинній та гуморальній ланці імунітету та цитокінового профілю у цих хворих до та після проведеного лікування, а також розроблено схему комплексного лікування та проведено оцінку його ефективності. Для підбору хворих на цілорічний алергічний риніт (ЦАР), ускладнений частими рецидивами вірусу герпесу першого типу (ЧР ВПГ-1 типу), провели анкетування у 3582 хворих на алергічний риніт (АР) за допомогою спеціально розробленої анкети-опитувача. Після анкетування, з 256 пацієнтів, які пройшли критерії відбору в групу ЦАР з ЧР ВПГ-1 типу, було відібрано 122 пацієнти на ЦАР середнього ступеня важкості з сенсибілізацією до плісняви альтернарія та частими рецидивами ВПГ-1 типу (5 – 7 разів на рік) (основна група) та 40 осіб без рецидивів ВПГ-1 типу (група порівняння). Обстежені пацієнти були рандомізовані за віком, статтю, частотою загострення ВПГ-1 та причино значимим алергеном. Встановлено, що характерними клінічними ознаками хворих на ЦАР з ЧР ВПГ-1 були закладеність носа, свербіння, виділення назального секрету з кров’яними прожилками, аносмія, частіше спостерігається приєднання інфекційного агенту. При проведенні загально-клінічних обстежень виявлено, що у групі хворих на ЦАР з ЧР ВПГ-1 відбувається зниження загальної кількості лейкоцитів та лімфоцитів, підвищення кількості моноцитів та еозинофілів, у носовому секреті – підвищення вмісту зруйнованих клітин, еозинофілів та дентриту у порівнянні з хворими на ЦАР без ВПГ-1. Аналіз спектру і характеру сенсибілізації в групах хворих на ЦАР свідчить, що серед усіх пацієнтів з ЦАР взятих для дослідження, найчастіше виявляється сенсибілізація до кліщів домашнього пилу та до пліснявих грибів. У дослідження були включені хворі, які сенсибілізовані до плісняви Alternaria alternatа, як найбільш численна група. В роботі були визначені сила та характер імунних розладів у цих хворих і встановлено, що перебіг захворювання на ЦАР з ВПГ-1 на відміну від захворювання на ЦАР без ВПГ-1 відбувається на тлі зниженні кількості Т-цитотоксичних (CD8+) лімфоцитів та НК-клітин, зниженні бласттрансформуючої здатності Т-лімфоцитів, зниженні поглинальної здатності фагоцитів, підвищенні у сироватці крові рівня загального IgМ, зниженні в крові рівня загального IgA та секреторного IgA в слині. У хворих на ЦАР з ВПГ-1, як і у хворих на ЦАР без ВПГ-1, перебіг захворювання супроводжується підйомом рівнів у сироватці крові загального IgE та специфічного IgE, зниженням метаболічного резерву фагоцитів та їх біоцидності. Також було виявлено, що у хворих на ЦАР з ВПГ-1 на відміну від хворих на ЦАР без ВПГ-1 відмічається підйом у сироватці крові прозапальних цитокінів ІЛ-1, ІЛ-6, ІНФγ та порушення співвідношення про- та протизапальних цитокінів ІЛ-1/ІЛ-10, ІЛ-6/ІЛ-10. У хворих на ЦАР з ВПГ-1, як і у хворих на ЦАР без ВПГ-1, спостерігається підвищення у сироватці крові ІЛ-4, ІЛ-13 та підвищення співвідношення ІЛ-4/ІНФγ у порівнянні з особами контрольної групи. Пацієнти основної групи отримували для лікування базисну терапію (інтраназальний глюкокортикостероід та антигістамінний препарат), алерген специфічну терапію (АСІТ) за допомогою головного білка плісняви Аlternaria аlternata – Alt a1, імуномодулятор – препарат «Нуклекс» та противірусну терапію. В залежності від характеру противірусної терапії основна група була розподілена на дві підгрупи: 2А підгрупа при загострені ВПГ-1 типу отримувала індуктор синтезу інтерферону – інозин пранобекс, а друга - 2Б підгрупа – специфічний інгібітор вірусів герпесу – ацикловір. Під впливом запропонованої комплексної терапії у пацієнтів основної групи (2А підрупи) зникли основні симптоми ЦАР (закладеність носу, ринорея, часте чхання, випорожнення та свербіж у носі), відновилось носове дихання, зникли супутні скарги (головний біль, субфебрильна температура) та клінічні прояви часторецидивуючої ВПГ-1 інфекції. У хворих 2Б підгрупи, які отримували у комплексному лікуванні ацикловір, у повній мірі не спостерігалось відновлення клінічного статусу и залишались частково окремі прояви ЦАР та ВПГ-1 інфекції. Проведені імунологічні дослідження також показали, що АСІТ у поєднані з інозин пранобексом більш ефективно корегує імунні порушення у хворих на ЦАР з ЧР ВПГ-1, ніж АСІТ у поєднанні з ацикловіром і сприяє вирівнюванню дисбалансу між Tх-1 і Tх-2 типу.