Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0421U101012, Кандидатська дисертація

Назва роботи

Погляди Бориса Грінченка щодо рідномовної (української) школи (остання третина ХІХ – початок ХХ століття).

Здобувач

Коляденко Ольга Володимирівна,

Керівник Дічек Наталія Петрівна
Опонент Кравченко Оксана Олексіївна
Опонент Дутко Олена Миколаївна

На здобуття

Кандидат педагогічних наук, 13.00.01, Загальна педагогіка та історія педагогіки

Дата захисту

13-04-2021

Опис

На підставі історіографічного аналізу джерел, присвячених вивченню життя і різнобічної громадсько-просвітницької діяльності Б. Грінченка, накопичених за понад 120-річний період, доведено, що наразі в Україні сформувалася самостійна галузь гуманітарного знання – грінченкознавство, яке складається з численних, різних за тематикою, формою, форматом праць – біографічно-персоналістичних (спогади, епістолярій), аналітико-інтерпретаційних (монографії, дисертації, наукові статті), популяризаторських. Виділено й охарактеризовано 5 основних періодів у розгортанні грінченкознавства, відмінних за ідейно-методологічними підходами авторів-дослідників та їхніми інтерпретаційно-дискурсивними образами Б. Грінченка. Розкрито ідеї Б. Грінченка щодо мети і завдань народної школи на українських землях Російської імперії (остання третина ХІХ – початку ХХ ст.): відстоювання необхідності організації рідномовного, відповідно до дидактичного принципу природовідповідності, початкового навчання українських дітей; створення й використання для їхньої освіти рідномовних підручників, а також видання й поширення народопросвітніх книг для неписьменних дорослих українців. Педагог обстоював потребу орієнтувати роботу народної школи на просвіту сільського населення задля підйому культурно-освітнього рівня українського народу. Обґрунтовано, що створені Б. Грінченком рідномовні підручники для початкового навчання дітей (буквар «Граматка для науки читання і письма», 1907 р. і читанка «Рідне слово», 1912 р.) стали дидактичним здобутком української педагогічної думки. Висвітлено використання просвітником українського фольклору, як доступного за змістом і важливого для формування національної самосвідомості школярів навчального матеріалу. Аргументовано педагогічну значущість укладеного ним «Словаря української мови» (1902–1907). Вперше обґрунтовано внесок Б. Грінченка як літописця діяльності народної школи та стану просвіти українського населення у досліджуваний час.