Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0421U101367, Кандидатська дисертація На здобуття Кандидат біологічних наук Дата захисту 27-04-2021 Статус Запланована Назва роботи Роль мутацій в генах LRRK2, SNCA та GBA та поліморфних варіантів генів CYP1A1, GSTM1 та APOE, й довжини теломер у ризику розвитку хвороби Паркінсона Здобувач Коляда Олександр Костянтинович, Керівник Вайсерман Олександр Михайлович Опонент Панчук Ірина Ігорівна Опонент Дуган Олексій Мартем'янович Опис З метою вивчення ролі мутацій та поліморфних варіантів низки генів, а також довжини теломер у розвитку хвороби Паркінсона проведено проспективне дослідження на базі Державної установи «Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова» Національної академії медичних наук за участю 216 пацієнтів з хворобою Паркінсона та 300 здорових осіб групи контролю. Матеріалом дослідження слугували зразки крові та букального епітелію пацієнтів із діагнозом хвороби Паркінсона та клінічно здорових людей. Обстежено 216 пацієнтів із хворобою Паркінсона (106 чоловіків та 110 жінок), середній вік 63,1 ± 1,3 (38–78) років, із середньою тривалістю захворювання 7,6 ± 0,33 роки. Діагноз хвороби Паркінсона встановлювали відповідно до міжнародних критеріїв. Мутація c.6055G>A в гені LRRK2 є фактором генетичної схильності до хвороби Паркінсона та виявлена у 1,86 % пацієнтів з цим захворюванням. Мутації c.1448Т>С та c.1226A>G в гені GBA є факторами генетичної схильності до хвороби Паркінсона, їх виявлено у 1,86 % та 1,39 % пацієнтів з цим захворюванням відповідно. Носіїв мутації c.209G>A в гені SNCA в групі контролю та серед пацієнтів не виявлено. Виявлено асоціацію ризику розвитку хвороби Паркінсона з носійством алельних варіантів гена CYP1A1. Наявність алелі c.1384G підвищує ризик у 1,76 (ДІ 95 % 1,30– 2,39) разів. Виявлено асоціацію ризику розвитку хвороби Паркінсона з носійством гомозиготної делеції в гені GSTМ, що підвищує ризик захворювання у 1,65 (ДІ 95 % 1,5–2,37) разів. Виявлено асоціацію ризику розвитку хвороби Паркінсона з носійством алельних варіантів гена APOE. Носійство генотипу е3/е4 підвищує ризик у 2,08 (ДІ 95 % 1,18–3,65) разів, генотипу е4/е4 — у 3,53 (ДІ 95% 0,90–13,86) разів. Визначено, що довжина теломер в клітинах букального епітелію є меншою у пацієнтів з хворобою Паркінсона, ніж у здорових осіб і корелює з довжиною теломер в клітинах крові (r = 0,55; p < 0,01). Дата реєстрації 2021-05-07 Додано в НРАТ 2021-05-07 Закрити