Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0421U102472, Кандидатська дисертація На здобуття Кандидат медичних наук Дата захисту 27-04-2021 Статус Запланована Назва роботи Оптимізація вибору метода анестезіологічного забезпечення при абдомінальному розродженні шляхом операції кесарів розтин Здобувач Середенко Наталія Павлівна, Керівник Георгіянц Маріне Акопівна Опонент Ткаченко Руслан Опанасович Опонент Дубров Сергій Олександрович Опис Дисертація присвячена покращенню ефективності анестезіологічного забезпечення в періопераційному періоді операції кесарів розтин на підставі вивчення гемодинамічних змін, стресової реакції та рівня больового синдрому породіль, основних небажаних ефектів та ускладнень у періопераційному періоді. До дослідження залучено 127 вагітних жінок середнім віком 29,8 ± 0,5 років, які були оперативно розроджені шляхом операції кесарів розтин (КР). Усіх пацієнток було розподілено на 2 групи залежно від методу анестезії. Група 1 (ЗА) (n = 62) — КР проводили в умовах загальної внутрішньовенної анестезії на тлі тотальної міоплегії з ШВЛ апаратом «Бриз» в режимі CMV, аналгезію забезпечували фракційним введенням 0,005 % розчину фентанілу в дозі 1–2 мкг/кг кожні 15–30 хв. Пацієнтки були розподілені на дві підгрупи залежно від застосовуваного загального анестетика: 1а (n = 31) — індукція та підтримання анестезії проводилося 5 % розчином кетаміну в дозі 1 мг/кг та 1-1,5 мг/кг, відповідно; 1б (n = 31) — індукція та підтримання анестезії здійснювалися 1 % розчином тіопенталу натрію в дозі 4 мг/кг та 1–2 мг/кг, відповідно. Група 2 (СА) (n = 65) — оперативне розродження проводилося в умовах спінальної анестезії. Зазначена група породіль також розподілена на дві підгрупи залежно від доступу виконання спінальної пункції (СП): 2а (n = 31) — СП виконана центральним доступом; 2б (n = 34) — СП виконана парамедіанним доступом, в цій підгрупі для профілактики розвитку артеріальної гіпотензії за 5 хв до її проведення внутрішньовенно вводили ондансетрон у дозі 8 мг. Для післяопераційного знеболювання у пацієнток усіх підгруп використовували парацетамол 1 г внутрішньовенно 3 рази на добу, кеторолак 30 мг внутрішньом’язово 3 рази на добу. Дослідження складалося з таких етапів: 1-й етап — первинний огляд анестезіолога; 2-й етап — початок операції; 3-й етап — вилучення плода; 4-й етап — кінець операції; 5-й етап — 30 хв після закінчення операції; 6-й етап — 6 год після закінчення операції; 7-й етап — 12 год після закінчення операції. Продемонстровано зміни параметрів гемодинаміки на різних етапах періопераційного періоду операції КР в умовах різних методів анестезіологічного забезпечення. Загальний аналіз динаміки основних показників довів, що найбільші зміни в групі 1 відбуваються на травматичному етапі дослідження (початок операції), у групі 2 — після виконання СП. Встановлено достовірне збільшення на 2-му етапі показників САТ на 16,1 %, ДАТ — на 12,2 %, СрАТ — на 13,9 %, ПАТ — на 20,2 % відповідно, від ВР у підгрупі 1а, та збільшення САТ на 11,7 %, ДАТ — на 9,5 %, СрАТ — на 10,5 %, ПАТ — на 15,3 % від ВР, відповідно, у підгрупі 1б (р < 0,001), що зумовлено, пресорною відповіддю на інтубацію, активацією симпатоадреналової системи у відповідь на операційний стрес. Зниження основних показників гемодинаміки зареєстровано в 77,4 ± 7,5 % випадків в підгрупі 2а та потребувало корекції вазопресорами. У підгрупі 2б артеріальна гіпотензія фіксувалася лише в 14,7 ± 6,1 % (р < 0,001). Використання внутрішньовенно введеного ондансетрону за 5 хвилин до проведення СП у дозі 8 мг забезпечує стабільні показники гемодинаміки. При порівнянні динаміки маркерів стресу встановлено, що найбільші зміни відбуваються на початку операції. Збільшення рівнів глюкози, кортизолу, пролактину, К/І, та зниження рівня інсуліну зареєстровані в групі 1, а саме в підгрупі 1б, в порівнянні з групою 2. Встановлено достовірне підвищення рівня кортизолу, як основного маркера стресу (826,3 ± 50,8 мкОд/мл та 922,5 ± 52,5 мкОд/мл) в підгрупах 1а та 1б на найбільш травматичному етапі (початок операції) зі збереженням високих значень у ранньому післяопераційному періоді. В підгрупі 2б на 2-му етапі відзначалося зменшення рівня кортизолу (із 699,9 ± 55,6 мкОд/мл до 623,9 ± 42,1 мкОд/мл) від ВР, а у жінок 2а підгрупи на травматичному етапі операції рівень цих маркерів стресу наближався до вихідного рівня (р < 0,05; р > 0,05). Встановлено, що у підгрупах 1а та 1б відбувалося зниження рівня інсуліну на початку операції на 20,8 % (1,9 ± 0,2 ммоль/л) та на 25,0 % (1,8 ± 0,2 ммоль/л), відповідно (р < 0,05; р < 0,05) в порівнянні з підгрупами 2а та 2б, де рівень інсуліну достовірно не відрізнявся від вихідного рівня (р < 0,05). Встановлено максимальне збільшення рівня пролактину на 2-му етапі в пацієнток підгруп 1а та 1б на 51,4 % (з 3482,1 ± 183,2 до 5271,04 ± 242,7 нг/мл) та на 47,0 % (з 3402,9 ± 100,2 до 5003,5 ± 193,6 нг/мл), відповідно (р < 0,001; р < 0,001), тоді як приріст рівня пролактину в пацієнток підгруп 2а та 2б залишився статистично незначущим (р > 0,05). К/І мав більш високі значення в групі 1 на 2-му та 6-му етапі в порівнянні з групою 2 (р <0,001; р <0,05). Найвищі значення К/І спостерігалися в підгрупі 1 з використанням 1% розчину тіопенталу натрія в порівнянні з підгрупою 2а та 2б. Дата реєстрації 2021-05-29 Додано в НРАТ 2021-05-29 Закрити