Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0425U000172, Кандидатська дисертація На здобуття Кандидат юридичних наук Дата захисту 06-06-2025 Статус Підтверджена МОН Назва роботи Історико-правова традиція народовладдя та виборності в Україні. Здобувач Черничук Ярослав Васильович, Керівник Ілин Любомир Михайлович Опонент Шевчук Любомир Васильович Опонент Бойко Ігор Йосипович Опис На підставі аналізу теоретичної і джерельної бази й крізь призму ключових етапів національного державотворення, здійснено комплексний аналіз ґенези та еволюції традиції народовладдя і виборності в Україні. Доведено, що витоки ідеї виборності сягають періоду Давньоруської держави та Гетьманщини, в межах яких було інституціоналізовано механізми прямої демократії, сформовано автохтонні форми політичного представництва та закладено правові основи народного суверенітету. Характеризуючи період XV–XVIII ст., доведено, що українська правова традиція активно інтегрувала західноєвропейські політико-правові концепції, адаптуючи їх до власного історико-культурного контексту. Доведено, що маґдебурзьке право, станово-представницькі сеймики та церковні братства стали провідниками демократичних практик, які сприяли утвердженню виборності як базового принципу місцевого самоврядування. Установлено, що в умовах імперських правових систем ХІХ – початку ХХ ст. розвиток виборчого законодавства мав неоднорідний характер: в Австро-Угорщині – еволюційний, у Російській імперії – репресивний. Аргументовано, що в межах австрійського законодавства українці здобули досвід політичної участі, що став основою для формування національного парламентаризму. Натомість у Російській імперії обмеження виборчих прав зумовило радикалізацію національного руху. Аналіз нормативної бази виборчого права доби національно-демократичної революції 1917–1921 рр. засвідчив спробу поєднання національної правової традиції з європейськими стандартами народовладдя. Встановлено, що найпослідовніше демократичні принципи виборності реалізувала ЗУНР. Визначено, що у 1919–1991 рр. формальна декларованість демократичних принципів виборчого права в радянській та інших правових системах не відповідала практиці й характеризувалась дискримінацією та обмеженнями. Доведено, що після 1991 р. розвиток виборчого законодавства України відбувався поетапно, з орієнтацією на європейські стандарти, проте супроводжувався збереженням проявів правового нігілізму та толерантності до порушень. Аргументовано необхідність формування сталої правової культури шляхом системної правової освіти, посилення відповідальності за виборчі правопорушення та розвитку механізмів громадської участі. Запропоновано запровадити загальнонаціональні просвітницькі кампанії, інтегрувати громадсько-правову освіту в усі ланках формальної та неформальної системи освітньої, забезпечити підтримку мережі незалежних громадських організацій, розбудовувати інструменти місцевої демократії тощо. Дата реєстрації 2025-05-22 Додано в НРАТ 2025-05-22 Закрити