Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0425U000306, Кандидатська дисертація На здобуття Кандидат юридичних наук Дата захисту 01-10-2025 Статус Запланована Назва роботи Публічне адміністрування інфраструктури в Україні Здобувач Плавшуда Віталій Віталійович, Керівник Галунько Валентин Васильович Опонент Замрига Артур Вікторович Опонент Сердюк Євгеній Васильович Опис У дисертації на основі комплексного аналізу теорії адміністративного права, норм законодавства, поглиблених наукових позицій, адміністративної практики здійснено науковий аналіз проблеми публічного адміністрування інфраструктури в Україні, сформовано нові науково-теоретичні й практичні висновки, узагальнення й рекомендації щодо вдосконалення публічного адміністрування інфраструктури в Україні. Доведено, що публічне адміністрування інфраструктури в Україні є багаторівневою системою взаємодії адміністративних органів, орієнтованою на реалізацію публічного інтересу в ключових секторах комунікацій, мереж, стратегічних споруд, важливих об'єктів для забезпечення громадян та юридичних осіб. Його основою є законодавче визначення функції, принципів та інструментів публічного адміністрування, що забезпечують сталість суспільного розвитку. Установлено, що ця система включає вищі, центральні, місцеві, локальні та спеціалізовані адміністративні органи, які використовують як загальні, так і спеціальні інструменти публічного адміністрування. Окремо наголошено на важливості будівництва оборонних споруд і подальшій відбудові. Визначено, що публічно-адміністративна система забезпечення інфраструктури має бути гнучкою, фінансово стійкою та цифрово інтегрованою. Обґрунтовано значення правових засад публічного адміністрування, серед яких ключову роль відіграють норми Конституції та законів України, міжнародні угоди, підзаконні нормативно-правові акти та деяка судова практика. Виявлено, що саме вони визначають ідентифікацію, класифікацію, захист об’єктів інфраструктури. У центрі уваги перебуває принцип безпеки критичної інфраструктури, зокрема в умовах гібридних загроз, диверсій і техногенних ризиків. Забезпечення стійкості інфраструктури розглядається як елемент національної безпеки та захисту населення. Нормативне регулювання охоплює всі етапи життєвого циклу об’єктів – від проєктування, експлуатації до безпечного виведення з експлуатації. Особлива увага приділяється фізичному, інформаційному та кіберзахисту, упровадженню стандартів належного моніторингу. Проаналізовано типологію інструментів публічного адміністрування, серед яких первинними є підзаконні нормативно-правові акти, а також адміністративні акти, фактичні дії, адміністративні угоди, публічні сервіси, цифрові платформи та заходи примусу. Здійснено їхню класифікацію на загальні, особливі та спеціальні, що дає змогу ефективно реагувати на галузеву специфіку. Розкрито механізми ліцензування як інструменту попередження ризиків і впорядкування ринку інфраструктурних послуг. Обґрунтовано ефективність заохочувальних засобів (пільги, соціальні програми, публічне визнання). Підкреслено, що адміністративний примус застосовується як винятковий захід у разі порушень, гарантуючи легітимність рішень. Наведено судову практику, яка загалом підтверджує законність і результативність адміністративних дій чинних адміністративних органів. Висвітлено європейський досвід публічного адміністрування інфраструктури, що базується на нормативній ієрархії, децентралізації, стратегічному плануванні, цифровізації та інституційній узгодженості. Визначено доцільність його імплементації в Україні через унормування обов’язковості стратегічного планування, упровадження принципу інклюзивності та своєчасного формування кризової інфраструктурної стійкості. Запропоновано паспортизацію об’єктів критичної інфраструктури, створення кризових центрів та розроблення сценаріїв реагування. Обґрунтовано потребу гармонізації технічних стандартів, формалізації адміністративних процедур і диверсифікації фінансування. Підкреслено, що пріоритет має надаватися використанню державно-приватного партнерства, міжнародних грантів та активів, конфіскованих у держави-агресорки. У підсумку наголошено, що ефективна модель публічного адміністрування інфраструктури має поєднувати нормативну чіткість, адаптивність до викликів і прозорість дій публічної влади. Ключові слова: адміністративне право, адміністративний орган, адміністративний процес, адміністративно-правові відносини, адміністративна послуга, забезпечення безпеки, воєнний стан, державно-приватне партнерство, електронне врядування, інфраструктурний об’єкт, науковий аналіз, публічний сервіс, підзаконний нормативно-правовий акт, принцип верховенства права, формування та реалізація державної політики. Дата реєстрації 2025-09-26 Додано в НРАТ 2026-02-27 Закрити