Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0425U000409, Кандидатська дисертація На здобуття Кандидат юридичних наук Дата захисту 22-12-2025 Статус Підтверджена МОН Назва роботи Право як соціальний феномен у теоретико-правовому вимірі. Здобувач Табачин Василь Ігорович, Керівник Луцький Роман Петрович Опонент Бойко Ігор Йосипович Опонент Лаворик Аліна Вячеславівна Опис Дослідження присвячене комплексному теоретико-правовому осмисленню права як соціального феномену, виявленню його сутнісних характеристик, структурних елементів і механізмів взаємодії із соціальним середовищем, а також розробленню цілісної концепції розуміння права як динамічної системи соціальних відносин, цінностей та комунікацій. У роботі обґрунтовується положення про те, що право не зводиться лише до сукупності норм чи інструменту владного впливу, а виступає багатовимірним культурно-ціннісним явищем, у межах якого відбувається узгодження індивідуальних і суспільних інтересів, формування морально-правових орієнтирів і забезпечення соціальної стабільності. Особливу увагу приділено ролі правосвідомості, правової культури та правового виховання як чинників духовного відтворення правової системи, що забезпечують її легітимність і здатність адаптуватися до цивілізаційних змін. Обґрунтовано, що соціальна природа права проявляється через його здатність поєднувати правосвідомість, мораль і соціальну практику, утворюючи динамічний механізм узгодження індивідуальних і колективних інтересів. Визначено, що в структурі соціального буття право функціонує як комунікативна форма, у якій здійснюється трансляція культурних смислів, моральних орієнтирів і нормативних імперативів, необхідних для стабільності суспільної системи. Розкрито зміст правової культури як ціннісно-нормативного ядра правового життя, що відображає рівень соціальної зрілості, духовної інтеграції та моральної легітимності правових норм. Показано, що правова культура виконує роль трансмісійного механізму, через який відбувається передача правових ідеалів і моделей поведінки між поколіннями, забезпечуючи безперервність і стабільність правового розвитку. Сформульовано концепцію правової соціальності як системної здатності суспільства саморегулюватися через право, у межах якої правова норма набуває властивостей комунікативного коду, що поєднує моральну легітимність із нормативною визначеністю. Окреслено роль правової політики як інструменту формування соціального змісту права та визначено виховний потенціал правової культури як засобу відтворення морально-ціннісних засад правового порядку. Аргументовано необхідність інтеграції етичних, комунікативних і технологічних чинників у сучасну теорію права для забезпечення її відповідності викликам постіндустріального суспільства. З’ясовано, що у сучасних умовах глобалізації та цифровізації право переживає трансформацію своєї онтології: від державоцентричної до мережевої, поліцентричної моделі нормативності. Результати дослідження поглиблюють теоретичне розуміння права як феномену духовного життя соціуму та створюють підґрунтя для розроблення новітньої методології правового пізнання, зорієнтованої на гуманізацію й аксіологізацію правового розвитку. Дата реєстрації 2025-12-17 Додано в НРАТ 2025-12-17 Закрити