Реєстраційний номер
0426U000123, Кандидатська дисертація
На здобуття
Кандидат філософських наук
Дата захисту
29-05-2026
Статус
Підтверджена МОН
Назва роботи
Філософія історії як сфера знань: смислові та значеннєві особливості
Здобувач
Карлов Олег Юрійович,
Керівник Панченко Леся Миколаївна
Опонент Бойченко Михайло Іванович
Опонент Самчук Зореслав Федорович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Український державний університет імені Михайла Драгоманова
Опис
За результатами дослідження узагальнено дисциплінарне покликання філософії історії як епістемологічної сфери – зокрема й насамперед крізь призму смислових та значеннєвих особливостей генерованих нею знань.
Зокрема, охарактеризовано фактологію як точку рефлексійного відліку філософії історії: дисциплінарне покликання філософії історії пов’язане не з накопиченням історичних фактів і навіть не з їхньою систематизацією, а з виявленням тієї внутрішньої логіки історичного процесу, котра визначає появу будь-яких інших фактів, рефлексія щодо яких окреслює дисциплінарні повноваження та сферу епістемологічної і гносеологічної компетенції філософії історії.
Окреслено ключовий проблемний виклик епохи «кінця історії» для України в сфері епістемологічних смислів і значень: Україна засвоїла таку світоглядну ієрархію, яка в багатьох аспектах не узгоджується з принципом реалізму, а почасти й здорового глузду. Пробемне вістря пов’язано з тим, що такий не надто адекватний лакмус світосприйняття не в змозі виконати інструментальну функцію як коректного сприйняття минулого, так і формулювання ефективних відповідей на виклики сьогодення, що, в свою чергу, ставить під сумнів ефективність функціонування держави й суспільства.
Визначено основні недоліки історичної та соціальної пам’яті крізь призму особливостей генерованих ними сфер знань: якщо сумніви щодо наукової достовірності історичної пам’яті пов’язані з її неповнотою, уривчастістю й труднощами верифікації, то труднощі з відповідністю канонам науки соціальної пам’яті зумовлена насамперед і в основному її соціокультурною, ідеологічною, політичною, пропагандивною та іншою навантаженістю, а відтак – з латентною тенденційністю й упередженістю, що несумісно з вимогами, які висуваються на адресу наукового знання.
Набуло подальшого розвитку концептуальне положення про змістовну демаркацію філософії історії та історії як споріднених за епістемологічним та гносеологічним критеріями дисциплінарних сфер: якщо дослідницьким пріоритетом історії є прискіпливий погляд на конкретний прикладний історичний кейс, на його якомога точніше відтворення на подійно-процесуальному рівні, то ключовою дослідницькою призмою філософії історії є неухильне слідування у фарватері кредо sub specie aeternitatis – тобто сприйняття конкретики історичної дійсності з позицій вічності як значущого й навіть визначального контексту: поза цим контекстом історії для філософсько центрованого мислення або взагалі не існує як вартої уваги предметної сфери, або значення такої історії істотно девальвується, маргіналізується, відсепаровується на віддалену периферію уваги.
Дата реєстрації
2026-05-29
Додано/оновлено в НРАТ
2026-05-29 / 2026-07-08
