Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0509U000376, Докторська дисертація На здобуття д.мед.н. Дата захисту 11-06-2009 Статус Запланована Назва роботи Еритроцитарна і лейкоцитарна ланки системи гемостазу в нормі та механізми їх порушень при гастральних виразках Здобувач Кононенко Надія Миколаївна, Керівник Березнякова Алла Іллівна Опонент Шевченко Олександр Миколайович Опонент Сукманський Олег Іванович Опонент Кубишкін Анатолій Володимирович Опис Об'єкт дослідження: механізми гемостазу в нормі та при виразковій хворобі.Мета дослідження: визначення механізмів участі еритроцитів і лейкоцитів у згортанні крові в нормі та патогенезі виразкової хвороби шлунка.Методи дослідження: експериментальне моделювання виразок шлунка; патофізіологічні, гемокоагуляційні, гематологічні, біохімічні, фармакологічні, мікробіологічні, морфологічні та статистичні.Теоретичне і практичне значення отриманих резуль¬татів: робота належить до фундаментальних досліджень. Одержані дані доводять участь еритроцитів і лейкоцитів у системі гемостазу в нормі та при виразці шлунка і в цілому розширюють уявлення про механізми згортання крові та патогенез виразкової хвороби шлунка. Результати роботи можуть слугувати патогенетичним обґрунтуван¬ням включення антиоксидантів до комплексної схеми лікування виразкової хвороби шлунка. Зокрема, показано, що мелаксен має високу противиразкову активність (17,5) і позитивно впливає на репаративні процеси слизової оболонки шлунка за рахунок відновлення кількості білків, нормалізації вмісту холестеролу, зростання рівня триацилгліцеролу та головних фосфоліпідів – фосфатидилінозитолу і фосфатидилетаноламіну – в клітинах слизової оболонки шлунка.Наукова новизна отриманих результатів: Вперше проведено вивчення та доведена здатність цілих еритроцитів активізувати внутрішнє тромбопластино-утворення в умовах дефіциту тромбоцитарного фактора 3, яка зберігається, на відміну від здатності тромбоцитів, і при зниженій активації фактора Хагемана. Встановлено, що активізуючий вплив цілих еритроцитів на внутрішнє тромбопластиноутворення пов’язаний із наявністю в них тромбопластинового фактора еритроцитів, який є гліко-ліпопротеїдом з молекулярною масою 17540–22590, зосереджений у стромі еритроцитів у фракції D і має властивості фактора 3 тромбоцитів. Встановлений механізм включення тромбопластинового фактора еритро-цитів у процес тромбопластиноутворення, який полягає у збереженні сіалопротеїду зовнішнього шару мембрани клітини, що відіграє роль своєрідного посередника між тромбопластиновим фактором еритроцитів і активова-ними факторами згортання плазми. В стромі еритроцитів у фракції А виявлені високомолекулярні стромальні білки (167 900), які прискорюють перетворення фібриногену у фібрин і за біологічною дією нагадують фактор 2 тром¬боцитів. Уперше встановлений механізм участі еритроци¬тів у системі гемостазу, який полягає в активації ендоген¬ної фосфоліпази А2, дестабілізації ліпідних структур мембран еритроцитів, накопиченні вільних жирних кислот, зміні кількісних співвідношень окремих фракцій у складі фосфоліпідів, втраті клітинними мембра-нами холестерину. Доведено, що фосфоліпіди внутрішнього шару мембрани еритроцитів: фосфатидилетанол-амін і фосфатидилсерин – прискорюють, а фосфоліпіди зовнішньої сторони біошару: сфінгомієлін і фосфатидил-холін – гальмують процес згортання крові. Показано, що лейкоцити беруть активну участь у реакціях клітинної агрегації і входять до складу первинної гемостатичної пробки, здатні активізувати коагуляційний гемостаз за рахунок наявності в них тромбопластичного, антигепаринового і фібринстабілізувального факторів. Уперше вивчено процеси вільнорадикального окиснення ліпідів в еритроцитах, активність антиоксидантних ферментів еритроцитів при експериментальній виразці шлунка за Окабе. Показано, що активація перекисного окиснення ліпідів в еритроцитах, зниження активності основних антиоксидантних ферментів еритроцитів, перш за все каталази та відновленого глутатіону, зумовлює підвищення агрегаційної активності, зниження пероксид¬ної резистентності і здатності еритроцитів до деформуван¬ня, збільшення в’язкості еритроцитарної суспензії при виразці шлунка. Вперше на моделі хронічної виразки шлунка патогенетично обґрунтовано застосування антиоксиданту – мелаксену – для лікування виразкової хвороби. Встановлений механізм його репаративної дії, обумовлений гальмуванням розвитку некротичних процесів у слизовій оболонці шлунка, а при виникненні дефекту – стимулюванням загоєння по типу реституції – з повним відновленням слизової оболонки за рахунок: відновлення кількості білків з молекулярною масою 89, 95 та 99 кДа у загальній фракції клітин, утворення нової фракції білків з молекулярною масою 36 кДа, нормалізації вмісту холестеролу, збільшення рівня триацилгліцеролу та головних фракцій фосфоліпідів – фосфатидилінозитолу і фосфатидилетаноламіну – в клітинах слизової оболонки шлунка. Патогенетично обґрунтовано додавання до стандартної терапії мелаксену в клініці хворим з виразковою хворобою шлунка, що сприяє більш швидкому рубцюванню виразки та попереджує її рецидивування. Ступінь впровадження: результати роботи впровад¬же¬ні в навчальний процес на кафедрах патологічної фізіології Вінницького національного медичного універ¬ситету ім. М.І. Пирогова, Запорізького державного медич¬ного університету, Буковинського державного медичного університету, Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія (м. Полтава), Івано-Франківського національного медичного університету, Національного фармацевтичного університету; на кафедрі загальної та клінічної патофізіології ім. В.В. Підвисоць¬кого Одеського державного медичного університету. Сфера (галузь) використання: медицина, патофізіологія, гастроентерологія. Дата реєстрації 2009-06-11 Додано в НРАТ 2020-04-04 Закрити