Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0511U000196, Докторська дисертація На здобуття д.мед.н. Дата захисту 02-03-2011 Статус Запланована Назва роботи Спонтанні крововиливи в задню черепну яму. Клініка, діагностика, прогноз Здобувач Гончарук Оксана Миколаївна, Керівник Міщенко Тамара Сергіївна Опонент Волошина Наталія Петрівна Опонент Дубенко Євген Григорович Опонент Шевага Володимир Миколайович Опис На основі результатів комплексного обстеження 312 хворих зі спонтанними крововиливами в задню черепну яму вивчено їх етіопатогенез, локалізацію, клінічні прояви та прогноз. Показано, що основними причинами крововиливів є артеріальна гіпертензія, артеріальні аневризми, кавернозні ангіоми та артеріовенозні мальформації. Крововиливи в задню черепну яму, незалежно від етіологічних факторів, частіше виникають у чоловіків (56,4±2,8%), ніж у жінок (43,6±2,8%). На тлі артеріальної гіпертензії зазвичай виникають крововиливи в паренхіматозні структури задньої черепної ями, в стовбурові відділи майже вдвічі частіше, ніж у мозочок (відповідно 59,4±3,8% і 36,5±3,8%); у 4,1±4,2% випадків діагностовані дифузнi крововиливи в мозочок і стовбур мозку (Р<0,05). Переважають крововиливи в глибинні відділи мозочка та стовбура мозку; тегменто-стовбурові крововиливи характеризуються тяжким клінічним перебігом. Гіпертензивні крововиливи в стовбур мозку частіше, ніж крововиливи в мозочок, супроводжуються проривом крові в шлуночкову систему та субарахноїдальний простір. Субарахноїдальні крововиливи, які виникають внаслідок розриву артеріальних аневризм, часто (75,5±4,3%) мають неускладнений перебіг, без дислокаційного синдрому. Субарахноїдально-паренхіматозні крововиливи з дислокаційним синдромом, як і субарахноїдально-паренхіматозно-вентрикулярні, трапляються рідше (відповідно 9,2±2,9% і 8,2±2,8%). Субарахноїдально-вентрикулярний крововилив, що супроводжується розвитком гідроцефалії, виникає рідко (7,1±2,8%). Для артеріовенозних мальформацій задньої черепної ями характерним є поєднання субурахноїдального крововиливу та прориву крові в мозочок (87,5±8,2%), рідше (12,5±2,2%) - в стовбур мозку. Геморагії в паренхіму мозочка частіше є поверхневими. Для артеріовенозних мальформацій задньої черепної ями характерні рецидиви крововиливу. Обмежені субепендимарні гематоми в стовбурі мозку, які розсувають, а не руйнують тканини, найчастіше є наслідком кавернозних ангіом. Крововилив поглиблює наявну вогнищеву псевдотуморозну симптоматику. Масивні крововиливи в стовбур мозку спричиняють порушення ліквороциркуляції. Розроблений алгоритм діагностики крововиливів у задню черепну яму в залежності від їх локалізації, клінічних проявів та етіологічних факторів. Визначені основні прогностичні критерії при спонтанних крововиливах у задню черепну яму в залежності від їх локалізації, причин і клінічних проявів, що дозволяє обрати оптимальний алгоритм діагностики та лікування хворих. Ключові слова: задня черепна яма, мальформація, артеріальна гіпертензія, ангіографія, комп'ютерна томографія, діагностика, прогнозування. Дата реєстрації 2011-03-02 Додано в НРАТ 2020-04-04 Закрити