Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0519U000089, Докторська дисертація На здобуття Доктор медичних наук Дата захисту 01-02-2019 Статус Запланована Назва роботи Закономірності утворення кісткового регенерату після діафізарного перелому за умов функціонального лікування з використанням пружно-стійкого з’єднання відламків. Здобувач Литвишко Валерій Олександрович, Кандидат медичних наук Керівник Попсуйшапка Олексій Корнілієвич Консультант Попсуйшапка Олексій Корнілієвич Опонент Бець Григорій Вікторович Опонент Анкін Микола Львович Опонент Васюк Володимир Леонідович Опис Об’єкт: процес формування кісткового регенерату в постраждалих після діафізарного перелому та вплив на нього механічних та інших факторів. Мета: підвищити ефективність лікування хворих із діафізарними переломами довгих кісток кінцівок шляхом установлення закономірностей формоутворення кісткового регенерату й удосконалення методики функціонального лікування з використанням апаратів зовнішньої фіксації та ортезів. Методи: експериментальне моделювання на тваринах; клінічні; рентгенологічні; ультрасонографічні; гістоморфологічне; біомеханічний (математичне кінцево-елементне моделювання); статистичний. Доповнені наукові знання про закономірності формоутворення кісткового регенерату після діафізарного перелому кісток кінцівок. Уперше доведено, що фібрин-кров’яний згусток, який утворюється в навколовідламковій зоні, є первинним біологічно активним механічним каркасом, в якому відбувається проліферація та диференціація клітин із подальшим утворенням кісткової тканини. Показано, що малодиференційовані клітини розташовуються на фібринових перетинках, а їхня повздовжня вісь спрямована паралельно волокнам фібрину Уперше в умовах іn vitro досліджено утворення фібрин-кров’яного згустку та показано вплив на нього механічних факторів (перемішування і тиску). У результаті виконання ультрасонографічних досліджень уперше встановлено, що форма та локалізація кісткового регенерату відповідає формі та локалізації фібрин-кров’яного згустку. Уперше на підставі математичних розрахунків із використанням скінчено-елементних моделей вивчено особливості напружено-деформованого стану фібрин-кров’яного згустку та окістя в навколовідламковій зоні. Максимальну величину напруження фібрину виявлено біля кістки, у центральній частині веретена вона зменшувалася, а наближаючись до окістя, знову збільшувалася. Встановлено найбільше напруження фібрину в разі з’єднання відламків апаратом зовнішньої фіксації за умов і вертикального, і поперечного навантаження. У випадку з’єднання відламків пластиною або інтрамедулярним блокованим стрижнем рівень напружень фібрину був значно меншим. Уперше проаналізовано величини лінійних переміщень відламків в умовах функціонального лікування діафізарних переломів довгих кісток кінцівок ортезом або стрижневим апаратом зовнішньої фіксації. Встановлено, що переміщення 13–40 % (від вихідної величини між контрольними точками), якщо вони діють на перших трьох тижнях після перелому, супроводжуються утворенням суцільного періостального кісткового регенерату в 95–98 % випадків. На підставі виявлених закономірностей уточнена стадійність формоутворення кісткового регенерату після діафізарного перелому, сформульовані принципи лікування та удосконалені їх методики. На підставі результатів експериментальних, клінічних і теоретичних досліджень розроблені методики мінімально інвазивного функціонального лікування пацієнтів із діафізарними переломами кісток кінцівок із використанням стрижневих апаратів зовнішньої фіксації. У методиках поєднано особливі, взаємопов’язані процедури зіставлення відламків і з’єднання їх стрижневим апаратом зовнішньої фіксації, процедуру функціонального навантаження ушкодженої кінцівки, контролю за процесом регенерації в разі переломів стегнової та плечової кісток, кісток гомілки. Їх використання дало змогу знизити частоту випадків незрощення відламків (які потребують додаткового хірургічного лікування) у вказаної категорії постраждалих у порівнянні з даними незалежних багатоцентрових досліджень, де первинно при лікуванні були застосовані методи зануреного (накісткового або інтрамедулярного) остеосинтезу. Завдяки накопиченому клінічному досвіду удосконалені конструкції пристроїв для зовнішньої фіксації відламків, розроблена технологія їхнього виготовлення та налагоджене виробництво. Результати дослідження впроваджені в клінічну практику КЗОЗ "Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня", Військово-медичного клінічного центру Північного регіону МО України, Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" МО України, клінічній лікарні ім. І.Мечнікова, Київській дитячій лікарні ОХМАТДИТ. Травматологія та ортопедія. Дата реєстрації 2019-02-01 Додано в НРАТ 2020-04-03 Закрити