Реєстраційний номер
0519U000445, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор юридичних наук
Дата захисту
30-05-2019
Статус
Захищена
Назва роботи
Проблеми правового забезпечення екологічної безпеки у сфері спеціального природокористування в Україні
Здобувач
Євстігнєєв Андрій Сергійович, Доктор юридичних наук
Керівник Краснова Марія Василівна
Консультант Краснова Марія Василівна
Опонент Кірін Роман Станіславович
Опонент Уркевич Віталій Юрійович
Опонент Шульга Михайло Васильович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
Опис
В дисертації здійснено дослідження правового забезпечення екологіч¬ної безпеки у сфері спеціального природокористування в Україні. Розглянуто еволюцію наукових досліджень проблем правового забезпечення екологічної безпеки при здійсненні спеціального природокористування. Встановлено, що перші спеціальні дослідження проблем правового регулювання безпечності природокористування для населення були проведені на теренах сучасної України представником Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка В.Л. Мунтяном у 60-ті – 80-ті роки ХХ століття в межах досліджень, присвячених правовій охороні природи. З’ясовано, що дослід¬жен¬ня вченого у зазначений період є прикладом еволюціонування наукової концепції «раціонального природокористування» та «правової охорони природи» в частині посилення уваги до правового забезпечення безпечного для людини середовища її існування, яке набуло негативних якісних властивостей внаслідок нераціонального споживацького використання природних ресурсів у формі спеціального природокористування.
Проаналізовано літературні та нормативно-правові джерела, визначено юридичні ознаки та сформульовано поняття екологічної безпеки спеціального природокористування, досліджено склад правовідносин у відповідній сфері, визначено особливості юридичного ризику як передумови та юридичного факту, з яким пов’язується виникнення, зміни і припинення таких правовідносин, визначено склад правовідносин екологічної безпеки під час набуття і реалізації права спеціального природокористування, який включає: 1). суб’єктів, якими слід визнати: а) відповідного заявника та природокористувача (фізичну або юридичну особу), б) осіб, які уповноважені застосовувати визначені засоби забезпечення екологічної безпеки в межах таких відносин на стадії видачі дозвільних документів та при здійсненні природокористування на їх підставі; в) фізичних осіб, право яких на екологічну безпеку може бути порушено при здійсненні такого природокористування; 2). об’єкти: а) довкілля в частині властивостей, що можуть бути небезпечними для життя і здоров’я людини, б) екологічна безпека як об’єктивна категорія (стан довкілля), в) життя і здоров’я людини; 3). зміст (права і обов’язки суб’єктів); 4). підстави виникнення, зміни і припинення (екологічний ризик та інші юридичні факти та юридичні склади).
Досліджено та виділено різновиди екологічного ризику у досліджуваній сфері, а також встановлено його значення як юридичного факту (елементу юридичного складу), з яким пов’язується виникнення, зміна або припинення зазначених відносин та умови їх виникнення.
Обґрунтовано, що екологічні ризики як ймовірність порушення екологічної безпеки у сфері, що досліджується, завжди мають місце через стан забруднення природних ресурсів, які використовуються, або через особливості діяльності із такого використання (технології, обладнання тощо).
Досліджено та визначено правову природу видачі дозвільних документів у сфері спеціального природокористування та її вплив на сферу правового забезпечення екологічної безпеки. Встановлено, що дозвільну процедуру у сфері спеціального природокористування доцільно визнавати одним із основних засобів забезпечення екологічної безпеки в цій сфері, адже така процедура може відігравати роль найбільш ефективного превентивного засобу забезпечення екологічної безпеки, «фільтру», що «відсікає» види діяльності, які плануються до здійснення та порушуватимуть екологічну безпеку в майбутньому. Обґрунтовано, що на підзаконному рівні слід розробити та затвердити на рівні постанови Кабінету Міністрів України відповідні кількісно-якісні показники (нормативи) екологічної безпечності щодо кожного виду надро-, земле- та водокористування. При цьому такі нормативи мають бути науково обґрунтованими, враховувати особливості екологічних ризиків конкретного виду надрокористування, а також бути реальними для застосування з огляду на сучасний стан розвитку технологій надрокористування.
Дата реєстрації
2019-06-10
Додано/оновлено в НРАТ
2020-04-03 / 2026-06-29
