Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0519U000519, Докторська дисертація На здобуття Доктор біологічних наук Дата захисту 24-06-2019 Статус Запланована Назва роботи Роль молекулярних шаперонів у фенотипічній пластичності рослин Здобувач Козеко Людмила Євгенівна, Кандидат біологічних наук Керівник Кордюм Єлизавета Львівна Консультант Кордюм Єлизавета Львівна Опонент Кравець Володимир Степанович Опонент Колупаєв Юрій Євгенович Опонент Кравець Олена Адольфівна Опис Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню функціонування молекулярних шаперонів / білків теплового шоку HSP70 і HSP90 у забезпеченні стабільності та пластичності онтогенезу рослин. На широкому експериментальному матеріалі показано, що підтримання протеостазу за зміни умов середовища відбувається шляхом якісних і кількісних змін клітинного пулу шаперонів з його збільшенням при наближенні до меж діапазону стійкості організму. Визначено специфічні для членів мультигенних родин AtHSP70 і AtHSP90 рівні конститутивної експресії та динаміку індукції у відповідь на підвищення температури і водний дефіцит. Виявлено тканинну специфічність експресії окремих AtHSP70 і AtHSP90. Доведено, що індуцибельні члени цих родин є важливим інструментом у забезпеченні стійкості - з провідною роллю HSP70. На прикладі індукованої та перехресної стійкості показано, що посилена експресія індуцибельних генів супроводжується розширенням діапазону стійкості організму. Вперше визначено, що імуноспоріднені цитозольні HSP70 у рослин різних таксонів характеризуються видовими особливостями кінетики синтезу за критичних змін екологічних факторів, тісно пов’язаними з процесами метаболічної, фізіологічної і структурної адаптації. Показано участь цитозольних HSP70 і HSP90 у стрес-реакції і адаптації клітин за дії незвичних для рослин чинників - гіпергравітації та симульованої мікрогравітації (кліностатування). Вперше визначено, що кліностатування призводить до виникнення перехресної стійкості до високої температури завдяки посиленню здатності клітин до стресової індукції генів цитозольних HSP70 і HSP90. Розроблено метод оцінки стану рослин з використанням HSP70 як біомаркера. Отримано докази існування у рослинних клітин механізму регуляції синтезу HSP та стійкості цитозольними HSP90. Показано значення загальної активності клітинного пулу HSP90 для стабілізації росту, розвитку і нормального формотворення при мікрофлуктуаціях внутрішнього і зовнішнього середовища, а також за дії гено- і протеотоксичних факторів. Отримано нові дані для HSP90 і вперше встановлено для HSP70, що функціонування окремих цитозольних ізоформ є важливим для стабілізації нормального формотворення і пластичних реакцій органів рослин за змін світла і гравітації. Дата реєстрації 2019-06-24 Додано в НРАТ 2020-04-03 Закрити