Реєстраційний номер
0519U000676, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор мистецтвознавства
Дата захисту
18-09-2019
Статус
Захищена
Назва роботи
Історичний вимір українських музично-теоретичних концепцій
Здобувач
Гнатишин Оксана Євстафіївна, Кандидат мистецтвознавства
Керівник Козаренко Олександр Володимирович
Консультант Козаренко Олександр Володимирович
Опонент Копиця Маріанна Давидівна
Опонент Шаповалова Людмила Володимирівна
Опонент Шип Сергій Васильович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
Опис
Дисертація присвячена аналізу еволюції багатоманітного надбання української музичної науки, яке помітно збагатило національну та світову гуманітаристику. Як цілісний феномен, ця галузь розкривається через систему фундаментальних тематичних зацікавлень у двох магістральних гілках наукових розвідин – артифіційної та нонартифіційної музики. Кожне з них представлене індивідуальними опрацюваннями проблем, що стосуються елементів музичної тканини і пов’язаних із ними явищ, особливостей їх творення та сприйняття. Основоположною прикметою дослідження є орієнтація на теоретично місткі здобутки, оскільки саме такі визначають головний зміст будь-якої науки, а в музичній їх роль у «радянський» період довго нівелювалася.
У дослідженні продемонстровано, що українська музикологія вель-ми динамічна та розлога, позаяк у ній на кожному історичному етапі діяли різні напрями думання, домінували ті чи інші тенденції, перева-жали узагальнені або окремі, часткові проблемно-тематичні розробки (хоч найчастіше – кілька одночасно). Водночас це сформований склад-ний організм із єдиним «кровообігом» елементарних інтересів з моменту свого зародження.
Предметна зосередженість дисертації концентрується на визнаних авторських ідеях, концепціях (системах ідей), які здійснили певний прорив у своїх напрямах, спричиняючи поступ галузі, або створили передумови для подальших відкриттів. Їх послідовно проінтерпретовано з погляду сутності та особливостей історичного буття. У праці показано які сфери й чому в історії української музикології були найбільш досліджуваними, які з чужих обиралися як приклад для наслідування або й розвитку, а котрі вимушено вивчалися у руслі тоталітарних тенденцій.
Акцентується спорідненість українських учених із західним типом науковця – незалежним від зовнішніх суспільно-політичних факторів способом мислення, звиклим покладатися лише на здобуті внаслідок глибинних пошуків та випробувані часом і практикою істини, водночас із власним стилем пізнавальної діяльності, сформованими питомо українськими архетипами свідомості, життєвими первнями близької (або рідної) йому спільноти. Завдяки цьому увиразнено канон українського музично-теоретичного вислову, що має характерні національні риси, позначені специфікою інтелектуального мислення наших учених, збереженою в умовах тиску марксівсько-ленінської ідеології. Системний підхід до цілості галузі та історія розвитку кожного показового напряму розкрили самобутність української музикології загалом, а її мисленнєве на¬повнення – високий якісний рівень, гідний визнання світовою наукою, покликаною примножувати знання про неповторний світ Музики як втілення Гармонії всесвіту, його Розуму, організованої Впорядкованості, а також натхнення й чуття людини.
Дата реєстрації
2019-09-23
Додано/оновлено в НРАТ
2020-04-03 / 2026-06-29
