Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0519U001879, Докторська дисертація

Назва роботи

Біополітична парадигма політичної науки: сучасний стан та перспективи розвитку

Здобувач

Кравець Анастасія Юріївна,

Керівник Токовенко Олександр Сергійович
popup.advisor Токовенко Олександр Сергійович
Опонент Польовий Микола Анатолійович
Опонент Хома Наталія Михайлівна
Опонент Поліщук Ігор Олексійович

На здобуття

Доктор політичних наук, 23.00.01, Теорія та історія політичної науки

Дата захисту

12-12-2019

Опис

Об’єкт – біополітична парадигма політичної науки як комплексна програма теоретичних стандартів постановки та вирішення наукових завдань. Мета - дослідження сучасного стану та розкриття перспектив розвитку біополітичної парадигми політичної науки. Методи – різні види системного аналізу (системно-структурний, системно-функціональний, системно-історичний), аксіоматичний та прогностичний методи, метод раціональної реконструкції. Доведено, що біополітична парадигма є новітньою еволюційною парадигмою політичної науки, яка аналізується й реалізується як комплексна дослідницька стратегія, що являє собою багатовимірний комплекс окремих напрямів та дослідницьких підходів наукового аналізу, що були сформовані на основі базових теорій і концепцій, які об’єднані спільними ідеями та гіпотезами, де основною є ідея про те, що усі політичні явища й процеси еволюціонують: політична влада набуває форми біовлади, політичні системи еволюціонують у біополітичні з мережевими структурами тощо. Концептуалізовано предметну сферу та понятійно-категоріальний апарат біополітичної парадигми політичної науки. Надано авторські визначення ключових термінів: біовлади, біоцентризму та біодипломатії. Констатовано, що перспективи розвитку біополітичної парадигми політичної науки реалізуються у чотирьох ключових напрямках, які запропоновано назвати екологічний, глобалізаційний, біодипломатичний та біотехнологічний: у межах першого досліджено біополітику як міжнародну політику із захисту біорозмаїття; другого – вивчено вплив глобалізації на людину, її співвідношення з поняттям біосу; третього – досліджено природу міжнаціональних конфліктів та запропоновано біодипломатію у якості найефективнішої стратегії їх запобігання; четвертого – виявлено біополітичні наслідки стрімкого розвитку біотехнологій і генної інженерії. Сфера – новітні парадигми політичної науки, дослідження біополітичного підґрунтя розбудови місцевого самоврядування та громадянського суспільства, запровадження нових форм влади й управління (біовлада, мережеві структури) та нової моделі міжнародних відносин (біодипломатія), навчальний процес.