Реєстраційний номер
0520U101814, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор юридичних наук
Дата захисту
18-12-2020
Статус
Захищена
Назва роботи
Конституційна правозахисна діяльність в Україні: теоретико-методологічний аспект.
Здобувач
Корнієнко Петро Сергійович, Кандидат юридичних наук
Керівник Скрипнюк Олександр Васильович
Консультант Скрипнюк Олександр Васильович
Опонент Колодій Анатолій Миколайович
Опонент Васильченко Оксана Петрівна
Опонент Нестерович Володимир Федорович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
Опис
Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних основ конституційної правозахисної діяльності в Україні та формуванню пропозицій щодо удосконалення чинного конституційного законодавства у сфері утвердження, гарантування та захисту прав і свобод людини.
Обґрунтовується, що за своїм суб’єктно-об’єктним складом, а також підставами виникнення, зміни, припинення та відновлення, правозахисна діяльність є самостійним видом конституційних правовідносин у сфері захисту прав і свобод людини. Предмет, методи і форми цієї діяльності – права та свободи людини, їх судовий і позасудовий захист і відновлення, а також система суб’єктів захисту прав і свобод людини, її завдання й функції, унормовуються у Конституції та законах України, які й становлять конституційну основу правозахисної діяльності.
Доводиться, що правозахисна діяльність, яка ґрунтується на нормах конституції та за своєю сутністю, змістом і формами є конституційною, поєднує в собі три основні форми конституційно-правової діяльності, спрямованої на захист і відновлення прав і свобод людини – правотворчу, правозастосовну та судову. Під конституційною правозахисною діяльністю пропонується розуміти цілеспрямовану правотворчу, правозастосовну та судову (правосудну або ж юрисдикційну) діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також інститутів громадянського суспільства та бізнесу щодо захисту та поновлення закріплених у конституції прав і свобод людини.
Відзначається, що конституційна правозахисна діяльність в Україні та за кордоном має системний характер і репрезентована системою об’єктів – множиною конституційних прав і свобод та їх груп, а також системою суб’єктів конституційного права, уповноважених здійснювати захист і відновлення цих прав і свобод. Система відповідних суб’єктів репрезентована в Україні: 1) безпосередньо індивідумами (громадянами України, особами без громадянства, іноземцями та ін.), які є носіями конституційних прав і свобод та оскаржують їх порушення; 2) Українським народом, корінними народами і національними меншинами України; 3) Українською державою, органами державної влади, їх посадовими особами; 4) територіальними громадами, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами; 5) громадянським суспільством та його інститутами; 6) інститутом адвокатури; 7) бізнесом – юридичними особами приватного права – суб’єктами господарської діяльності; 8) міжнародними правозахисними організаціями та ін.
У дослідженні ґрунтовно розкривається сутність, зміст, методи і форми правозахисної діяльності Української держави і її конституційних органів: Верховної Ради України і омбудсмана, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Конституційного Суду України, судів і прокуратури.
Підкреслюється, що категорія «правозахисна діяльність» зберігає в вітчизняному конституційному праві переважно теоретичний характер. Водночас, забезпечення належного розвитку правозахисної діяльності в Україні вимагає унормування в Конституції України положення про здійснення та підтримку державою такого виду правової діяльності шляхом доповнення ст. 21 Конституції України новим абзацом наступного змісту: «Держава визнає пріоритет правозахисної діяльності та сприяє її реалізації»
Дата реєстрації
2020-12-23
Додано/оновлено в НРАТ
2020-12-23 / 2026-06-30
