Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0521U101488, Докторська дисертація На здобуття Доктор політичних наук Дата захисту 12-05-2021 Статус Запланована Назва роботи Пенітенціарна політика як складова соціального контролю Здобувач Ягунов Дмитро Вікторович, Кандидат наук з державного управління Керівник Нагорняк Тетяна Леонтіївна Консультант Польовий Микола Анатолійович Консультант Мацишина Ірина Віталіївна Опонент Іщенко Ігор Васильович Опонент Горбатенко Володимир Павлович Опонент Малкіна Ганна Миколаївна Рецензент Польовий Микола Анатолійович Рецензент Мацишина Ірина Віталіївна Опис У роботі обґрунтовано концепцію паноптично-карцерної держави та проаналізовано тренди інкарцерації сучасного суспільства. Доведено, що на сучасному етапі застосування ув’язнення та його неінституційних додатків обмежується лише в Європі, а наглядово-дисциплінарні механізми, що донедавна аналізувалися у категоріях покарання, більше асоціюються із заходами безпеки. Пенітенціарні системи національних держав у ХХІ ст. зазнали й продовжують зазнавати більшого політичного впливу, перш за все, внаслідок занепаду велфаристської держави та супутніх традиційних цілей соціального контролю. При цьому подальшій та ще глибшій політизації пенітенціарних систем національних держав сприяє пунітивна постмодерністська культура соціального контроля. У роботі аналізується категорію квазідевіанта як особливого колективного об’єкта соціального контролю у ХХІ ст. з ключовою характеристикою «небезпечний стан особи», де зазначений стан може формуватися поза межами класичних формальних пунітивних процедур. Аналізується формування системи постреабілітаційних тотальних інституцій в оновленій системі соціального контролю та перехід влади від національних держав до приватних акторів. Аналізується зміна сутності держави за рахунок делегування такої функції приватним акторам, причому «делегування функції» нерідко трансформується у «захоплення політичної влади». Досліджуються особливості української пенітенціарної політики та її модуляції. Встановлено, що українська пенітенціарна політика є непослідовною, позбавленою спадкоємності та прозорості (у тому числі фінансової). Пенітенціарну політику України за період останніх тридцяти років можна визначити як «а-політику», а інколи навіть як «анти-політику» з огляду на негативні показники державного управління пенітенціарної системою. Доведено, що поява у міжнародних стандартах та національному законодавстві багатьох держав неопозитивістських категорій свідчить про розрив між формально задекларованими цілями та політичними відносинами. Система контролю суспільства ХХІ ст. не призначена для досягнення зазначених формально-класичних цілей, оскільки вона виконує інші більш важливі соціальні функції, пов’язані зі ще більшим розчиненням в тілі суспільства постмодерністської дисципліни та цифрового соціального контролю. Ключові слова: в’язнична приватизація; в’язничні корпорації; в’язничноіндустріальний комплекс; глобалізація; девіанти; девіантна поведінка; криза реабілітаційного ідеалу; масовий соціальний контроль; пенітенціарна політика; пенітенціарна система; покарання; реабілітація злочинців; свобода; соціальна відповідальність держави; соціальний контроль. Дата реєстрації 2021-05-29 Додано в НРАТ 2021-05-29 Закрити