Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0521U101744, Докторська дисертація

Назва роботи

Розвиток педагогічної біографістики в Україні у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття.

Здобувач

Розман Ірина Іллівна, Кандидат педагогічних наук

Керівник Білавич Галина Василівна
popup.advisor Білавич Галина Василівна
Опонент Петренко Оксана Борисівна
Опонент Слюсаренко Ніна Віталіївна
Опонент Пантюк Тетяна Ігорівна

На здобуття

Доктор педагогічних наук, 13.00.01, Загальна педагогіка та історія педагогіки

Дата захисту

09-09-2021

Опис

У дисертації досліджено проблему розвитку педагогічної біографістики в Україні в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Об’єктом дослідження є педагогічна біографістика як напрям розвитку історико-педагогічної науки України. Предмет дослідження – методологія, джерелознавство, історіографія, бібліографія української педагогічної біографістики (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.). Мета дослідження полягає у визначенні теоретико-методологічних засад і провідних тенденцій формування педагогічної біографістики як окремого напряму історико-педагогічної науки в Україні в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. та окресленні шляхів використання результатів дослідження в розвитку сучасних науково-педагогічних знань і освітнього процесу. З’ясовано теоретико-методологічні засади педагогічної біографістики (наукові принципи, методологічні підходи, предметне поле), розкрито міждисциплінарні зв’язки і науково-операційний інструментарій вивчення педагогічних персоналій. Обґрунтовано ключові параметри педагогічної біографістики як напряму історико-педагогічної науки, що має свої об’єкт (життєпис, творча спадщина, професійна і суспільна активність педагогічної персоналії та розмаїття її зв’язків із соціокультурним середовищем), предмет (засади і процес організації дослідницької роботи), мету, завдання, науковий інструментарій. Розкрито тенденції й особливості розвитку педагогічної біографістики в Україні протягом періодів, що стали предметом дослідження. Перший – радянський – 1946 – 1991 рр., його зміст і характер відображають чотири етапи: 1) «пізнього сталінізму» другої половини 40-х – першої половини 50-х рр. ХХ ст. (деперсоніфікація педагогічної думки і вилучення з неї представників української науки і освіти); 2) «хрущовської відлиги» другої половини 50-х – 60-х рр. ХХ ст. (активізація досліджень про носіїв національної педагогічної думки XVI – ХVIII ст., пошук оптимальних підходів до інтерпретації їхньої творчості); 3) «брежнєвського застою» 70-х – першої половини 80-х рр. ХХ ст. (політизація, ідеологізація, соціалізація історико-педагогічної науки, деперсоніфікація її предметного поля); 4) «горбачовської перебудови» другої половини 80-х рр. ХХ ст. (активізація суспільного і наукового інтересу до незаслужено забутих, маловідомих діячів національної педагогічної думки). Другий – національно-державницький – 1991 – 2020 рр., його характер і особливості позначають два етапи: 1) «методологічного переозброєння» 1991 – 2000 рр. (утвердження національно орієнтованої парадигми, оновлення джерельної бази і дослідницького інструментарію); 2) структурно-змістової перебудови впродовж перших десятиліть ХХІ ст. (утвердження наукового плюралізму, інтеріоризація західних гуманітарних інновацій; курс на підвищення методологічної культури і доброчесності науковців тощо). Схарактеризовано розвиток педагогічної бібліографії і біобібліографії у вимірі структурно-типологічного аналізу. Розроблено дворівневу модель класифікації джерел педагогічної біографістики. Визначено здобутки й особливості розвитку персоніфікованого напряму української педагогічної компаративістики. Окреслено можливості і перспективи творчого застосування результатів дослідження через удосконалення технології досліджень з педагогічної біографістики, використання її досвіду в освітньому процесі професійної підготовки майбутніх педагогів.