Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0523U100145, Докторська дисертація На здобуття Доктор медичних наук Дата захисту 29-09-2023 Статус Підтверджена МОН Назва роботи РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ’Я ЖІНОК ПІСЛЯ АПОПЛЕКСІЇ ЯЄЧНИКА Здобувач Іщак Олег Миколайович, Кандидат медичних наук Опонент Бойко Володимир Іванович Опонент Заболотнов Віталій Олександрович Опонент Литвак Олена Олегівна Опис Результати проведених досліджень свідчать, що апоплексія яєчника негативно впливає на стан оваріального резерву: зниження рівня анти¬мюллерова гормону та числа антральних фолікулів, що відбувається за рахунок крововиливу у строму, і локальної ішемії паренхіми яєчника з подальшим розвитком запалення та рубцювання. У порівняльному аспекті зниження оваріального резерву більше виражено (на 8%) у жінок із больовою формою апоплексії яєчника. Серед провідних чинників негативного впливу апоплексії яєчника на стан оваріального резерву є вік жінок (старше 35 років), повторні оперативні втручання з приводу апоплексії яєчника та використання ушивання яєчника під час зупинки кровотечі. Встановлено пряму корелятивну залежність між станом оваріального резерву та віком жінок (р=0,73); кількістю оперативних втручань (р=0,84) та обсягом ушивання яєчника (р=0,79). Для оцінки стану оваріального резерву у жінок після оперативного лікування апоплексії яєчника необхідно проводити динамічну оцінку вмісту анти¬мюллерова гормону та числа антральних фолікулів впродовж шести менструальних циклів після операції. Гіпофункція яєчників після їх апоплексії клінічно проявляється у 80,4% оліго-менореєю; у 10,5% – дисфункціональними матковими кровотечами та у 9,1% – вторинною аменореєю. Середні терміни виникнення гіпофункції яєчників складають 3,3±0,3 року після оперативного лікування апоплексії яєчника, а частота розвитку безпліддя – 69,9% відповідно. Дисгормональні зміни гіпофункції яєчника після їх апоплексії характеризуються збільшенням рівня фолікуло¬стимулюючого та лютеїні¬зуючого гормонів на фоні зменшення вмісту естрадіолу, загального тестостерону та антимюллерова гормону. У 21,2% жінок з гіпофункцією яєчників після їх апоплексії має місце аутоімунний ґенез, що підтверджується гіпогонадізмом (фолікуло¬стимулюючий гормон > 40 МО/л; естрадіол < 80 пмоль/л), зменшенням об’єму яєчників до 2 см3; наявністю аутоантитіл до антигенів яєчників у діагностичних титрах (від 11,4 до 17,5 Од/мл). У 10,4% жінок з гіпофункцією яєчників після їх апоплексії мають місце діагностичні критерії аутоімунного тиреоїдиту у поєднанні з маніфестним або стійким субклінічним гіпо¬тиреозом, збільшенням об’єму щитопо¬дібної залози і ехографічними ознаками (зниження ехогенності). При оцінці резуль¬татів біопсії гіпофункціонуючих яєчників після їх апоплексії встановлено збереження примордіальних фолікулів у 36,6%; наявності одного або декількох жовтих тіл – у 7,0% та фолікулярних кіст – у 5,6% випадках. При кореляційному аналізі стимуляції яєчників після їх апоплексії встанов¬лена «сильна» залежність між діаметром максимального фолікула і мак¬симальною концентрацією естрадіолу в крові (р=0,61), що підтверджує ендогенний ґенез високих рівнів естрадіолу та свідчить про нормальну функцію отриманих фолікулів. Встановлено «помірний» зв’язок між розміром фолікулів (р=0,040), а також повна відсутність будь-якого взаємозв’язку з концентрацією фолікулостимулюючого гормону після пригнічення гонадотропної функції гіпофіза, дозою екзогенних гонадо¬тропінів і тривалістю стимуляції яєчників. З метою ранньої діагностики гіпофункції яєчників після їх апоплексії необхідно динамічна оцінка клінічних (характер менструальної функції); ендокринологічних (функ¬ціональний стан гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової, наднирковозалозної і тире¬оїдної систем); рівень аутоантитіл до антигенів яєчників; гемоста¬зіологічних (стан системного гемостазу) та ехографічних (об’єм яєчників та стан ендометрія). При необхідності стимуляції овуляції у жінок із гіпофукцією яєчників після їх апоплексії слід додатково (крім агоністів гонадотропін-релізінг гормону) використовувати високі дози етинілестра¬діолу (в залежності від рівня естрадіолу) у поєднанні із антиагре-гантами (ацетилсаліцилова кислота – 75 мг/добу та еноксапарин натрію – 20 мг/добу). Ефективність удосконаленого алгоритму лікування безпліддя у жінок з гіпофункцією яєчників після їх апоплексії складає 31,3%, при цьому у 50,0% пацієнток вагітність настає після першої спроби екстракорпорального запліднення з донацією ооцитів. Перебіг вагітності та пологів у жінок після апоплексії яєчників характеризується високою частотою загрози переривання (54,8%); загостренням хронічної інфекційної патології (51,6%), прееклампсії (38,7%), репродуктивних втрат (29,0%); аномаліями пологової діяльності (11,2%) та гіпотонічними кровотечами (14,5%). До комплексу прегравідарної підготовки у жінок після оперативного лікування апоплексії яєчника необхідно додатково включати ацетилсаліцилову кислоту – 75 мг/добу, еноксапарин натрію – 20 мг/добу та аргінін – 400 мг/добу протягом 2-3 циклів до настання вагітності. Використання удосконаленого нами алгоритму прегравідарної підготовки дозволяє знизити частоту репродуктивних втрат (з 29,0 до 8,6%); аномалій пологової діяльності (з 11,2 до 4,3%) та акушерських кровотеч (з 14,5 до 4,3%), а також попередити розвиток середньо-тяжких та тяжких форм прееклампсії Дата реєстрації 2023-09-15 Додано в НРАТ 2025-02-24 Закрити