Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0524U000032, Докторська дисертація На здобуття Доктор юридичних наук Дата захисту 15-02-2024 Статус Підтверджена МОН Назва роботи Обмеження прав людини в умовах особливих правових режимів: загальнотеоретичні аспекти. Здобувач Мерник Анастасія Муслімівна, Кандидат юридичних наук Опонент Наливайко Лариса Романівна Опонент Заєць Анатолій Павлович Опонент Серьогін Віталій Олександрович Опис Дисертація присвячена вивченню правової доктрини обмеження прав людини в умовах дії особливих правових режимів, розкриттю принципів, що застосовуються при обмеженні прав, виявленню недоліків та формулюванню пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин з зазначених питань. Розкрито питання взаємних відносин держави, суспільства, людини при необхідності встановлення, дії та припинення особливих правових режимів, пошуку балансів інтересів при такій взаємодії. На основі історико-теоретичних вчень, сучасних праць науковців з цієї проблематики, використовуючи загальнофілософські та спеціальні методи дослідження розглядається питання теоретико-правових вчень щодо обмеження прав людини, аналізуються особливості використання інституту обмеження прав в Україні. У роботі досліджується основні підходи до розуміння категорії «особливі правові режими», здійснюється їх класифікація. Розглядаються правові категорії надзвичайного та воєнного станів, характеризуються підстави їх впровадження у суспільно-політичне життя. Наголошується на тому, що такі режими виступають юридичною підставою обмеження прав людини та зумовлюють чітко визначену модель правової поведінки до моменту подолання негативних наслідків надзвичайного та воєнного станів. В Україні актуальність вивчення питання правового врегулювання надзвичайних та військових ситуацій набуло важливого значення після початку військової агресії проти нашої держави та боротьби з розповсюдженням та негативними наслідками короновірусної хвороби у 2019 році. Надається авторське визначення категорії «обмеження прав» та «особливі правові режими». Під «обмеженням прав» запропоновано розуміти встановлений правом максимально дозволений обсяг та міра можливої реалізації прав людини, необхідні для охорони та захисту прав інших осіб та суспільних цінностей. Категорію «особливі правові режими» слід розглядати, як зумовлений надзвичайними обставинами порядок державного управління та функціонування суб'єктів права, який спрямований на впорядкування суспільних відносин в державі чи на окремій території шляхом застосування специфічних імперативних методів, основне призначення яких полягає в забезпеченні безпеки людини, суспільства, держави та передбачає тимчасові обмеження реалізації прав людини. Здійснено класифікацію обмежень прав людини, залежно від рівня встановлення обмеження прав, вони можуть бути класифіковані на: загальні (обмеження права здійснюється на нормативному рівні, є загальним та неперсоніфікованим) та індивідуальні (обмеження конкретизовано, персоніфіковано, застосовується в чітко визначеному обсязі). Здійснено класифікацію особливих правових режимів та запропоновано виділяти: воєнний стан; надзвичайний стан; інші стани (облоги, суспільної небезпеки, напруженості, оборони, готовності тощо). Відзначено, що незважаючи на існуванні спеціальних законів в Україні щодо регулювання особливих режимів надзвичайного та воєнного стані, в країні є необхідність розробки науково обґрунтованої концепції державного управління в сфері забезпечення особливих правових режимів. В рамках таких заходів важливе значення має розробка методологічно обґрунтованих підходів, які дозволили б забезпечити розумну достатність заходів державного обмеження прав людини при дотриманні положень Конституції держави і норм міжнародного права. Проведено аналіз правових відносин, що виникли в Україні у зв'язку з анексією та окупацією частини її території, проведенням антитерористичної операції, веденням війни, боротьби з пандемією та співставлено фактичні обставини справи з положеннями чинних нормативно-правових актів, що регулюють зазначені суспільні відносини. У роботі проведено теоретико-правове дослідження інституту обмеження прав людини в умовах воєнного стану. Акцентовано увагу на євроінтеграційній спрямованості України, що зумовлює актуальність питань захисту прав людини, демонструє демократичний вибір України та її намір проведення реформ, спрямованих на гарантування прав людини. Проаналізовано законодавчі положення, що стосуються обмеження прав людини у період дії воєнного стану: правові підстави введення в Україні та механізм реалізації обмеження прав у період його дії. Аргументовано важливість функціонування інституту обмеження прав в сучасному цивілізованому суспільстві необхідністю досягнення загальної безпеки, як основної необхідної умови для життя людей у мирі, реалізації свого власного потенціалу. Продемонстровано важливість застосування «трискладового тесту» Європейського суду з прав людини при перевірці доцільності, допустимості та виправданості обмеження прав людини для забезпечення загальному інтересу, дотримання справедливого балансу між приватним та публічним. Дата реєстрації 2024-01-24 Додано в НРАТ 2024-01-24 Закрити