Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0524U000085, Докторська дисертація

Назва роботи

ОСОБЛИВОСТІ ПАТОГЕНЕЗУ НЕОБЛАДЕРА Й ВИБІР МЕХАНІЗМІВ ЕНДОГЕННОГО ТА ЕКЗОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ЙОГО АДАПТАЦІЮ (КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Здобувач

Савчук Руслан Валерійович, к.мед.н.

Опонент Стусь Віктор Петрович
Опонент Щукін Дмитро Володимирович
Опонент Войленко Олег Анатолійович

На здобуття

Доктор медичних наук, 14.01.06, Урологія

Дата захисту

16-04-2024

Опис

Дисертаційна робота є експериментально-клінічною та присвячена підвищенню якості реабілітації хворих на рак сечового міхура після ортотопічної ілеоцистопластики направлену на адаптацію артифіційного кондуїту як сечового резервуара на підставі експериментально обґрунтованої стратегії хірургічного та консервативного лікування, завдяки вивчення нейровегетативних, уродинамічних, морфофункціональних змін нижніх сечових шляхів. У результаті експериментальних досліджень на mini-pigs встановлено динаміку змін в гістохімічній ультраструктурі слизової оболонки артифіційного сечового міхура під тривалим впливом сечі, що характеризується поступовим заміщення в епітеліальному шарі стовпчастих клітин на клітини іншого типу, близьких за структурою до епітелію сечового міхура, проходячи повну трансформацію й адаптацію з елементами еволюції та пристосування до нових умов життєдіяльності для виконання повноцінної його функції. Експериментально сформований сечовий резервуар із фрагменту ілеум, проявляє динаміку еволюції й трансформації м’язового шару в неоцисті у вигляді збільшення та гіпертрофії поздовжнього шару, кільцевого м’язового та загального м’язового шару в 5,5; 5,9; та 5,1 разів, у зв’язку з денервацією кишкової трубки й впливу сечі. Експериментально доведено, що артифіційний сечовий міхур характеризується порушенням енергетичного гомеостазу з дисбалансом у системі макроергів: зниженням швидкості дихання мітохондрій на 22,3 %, індексу фосфорилування на 27,27 %, а показника енергопродукції на 17,6 %, що характеризує гіпоксію тканини та пов’язано зі збільшенням споживання макроергів, критичними енерговитратними порушеннями його ресинтезу при креатинкіназній реакції, процесами гліколізу в дихальному ланцюзі слизової тканини фрагменту кишківника. В експерименті in vitro встановлено вплив нових хімічних сполук на скорочувальну активність сегмента ілеум, так Рyrrole-2-carbaldehyde 3-3-(dimethylamino) benzoylhydrazone і 1-methylisatin N, N-dimethylcarbamylhydrazone у концентрації 1·10-3 моль/л, збільшують скорочувальну активність на 54,3 і 51,2 %, амплітуду скорочень - 59,01 і 49,18 %, частоту скорочень – 47,9 і 31,3 % відповідно. Серед досліджуваних нових хімічних сполук, спазмолітичні властивості з тропністю до ілеум, проявляють pyrrole-2-carbaldehyde 2-hydroxybenzoylhydrazone та isatin benzoylhydrazone, що знижують гіпертонус на 49,6 і 39,6% відповідно. Клінічно доведено, що порушення вегетативної нервової системи на основі аналізу електроміографії у пацієнтів з необладером характеризуються змінами в показниках біопотенціалів тазових сфінктерів, м’язів тазового дна та дисфункцією посмугованних м’язів промежини зі зниженням амплітуди скорочень у режимі Work Average по промежинному електроду на 42,1 %, а по ректальному електроду – на 35,7 %; в свою чергу середня амплітуда (Rest Average) активності біопотенціалів у стані спокою м’язів тазового дна по каналах А і В була вище на 42,4 і 47,6 % та корелювала зі ступенем сечової інконтиненції. Дані результати свідчать про незбалансованість м’язового тонусу тазового дна в пацієнтів після хірургічного реконструктивного втручання на органах малого таза. У пацієнтів з артифіційним сечовим міхуром цитологічний профіль характеризується на ранніх етапах процесами десквамації поверхневих шарів слизової оболонки, нагромадженням муцину у вигляді великих базофільних гомогенних утворень, дегенерацією келихоподібних клітин, а на пізніх етапах інтенсивних явищ вакуольної дегенерації епітеліальних клітин, зменшення кількості клітинних комплексів, келихоподібних клітин та муцинів, що свідчить про етапну динаміку епітеліального шару штучного сечового міхура а мікробіоциноз є сприйнятливим до персистенції інфекції та розвитку інфекційно-запальних захворювань, особливо при порушеннях уродинаміки та значних об’ємах залишкової сечі, а слизова гіперсекреція, впливає на чутливість антибактеріальних препаратів, колонізацію та резистентність мікроорганізмів. Фармакотерапія сечової інконтиненції у хворих з артифіційним сечовим міхуром підтвердила ефективність конкурентних антагоністів м-холінорецепторів, що збільшували показники рівня суб’єктивної чутливості на 35,24 %, рівень першого позиву на сечовипускання на 20,4 %, знижуючи частоту неконтрольованих скорочень необладера на 55,26 %, забезпечуючи покращення денного утримання сечі на 37,2 %, а нічного – на 48,9 %. Дослідження соціальної реабілітації хворих на вивченні якості життя продемонструвало кращі показники через 12 міс. у пацієнтів з штучним сечовим міхуром після ілеоцистопластики, в порівнянні з ілеокондуїтом по Брікеру.