Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0524U000129, Докторська дисертація На здобуття Доктор медичних наук Дата захисту 17-05-2024 Статус Запланована Назва роботи Клініко-патогенетичне обгрунтування індивідуалізованих діагностичних підходів та лікувальних програм при резистентній артеріальній гіпертензії Здобувач Рековець Оксана Леонідівна, Кандидат медичних наук Опонент Казаков Юрій Михайлович Опонент Жарінов Олег Йосипович Опонент Коваль Сергій Миколайович Опис Проведено обстеження 1991 хворих із АГ різного ступеня тяжкості та відповідно до цілей та задач дослідження поділено на групи і підгрупи. Вивчаючи поширеність основних клінічних станів серед пацієнтів із ймовірно резистентною АГ, жінок порівняно з чоловіками було більше – 62,7%. Середній вік становив 57,9 ± 0,37 роки. Порушення мозкового кровообігу в анамнезі або транзиторна ішемічна атака були зареєстровані у 15,8 % пацієнтів, де переважав ішемічний інсульт – у 12,8 %, ФП - у 8,1 % пацієнтів, ЦД 2 типу - у 16,6 %. У 64,8 % хворих була виявлена дисліпідемія. Патологія щитоподібної залози зустрічалась у 10,4 % пацієнтів. Три антигіпертензивні препарати приймали 51,4 % пацієнтів, решта – 48,6 % приймали 4-6 препаратів: серед них переважна більшість приймала 4 препарати - 37,1 %, 9,1 % - приймали 5 препаратів, та 2,4 % - 6 препаратів. В структурі призначень антигіпертензивних препаратів частіше призначали діуретики – 91,8 %, антагоністи кальцію – 69,9 %, бета-адреноблокатори - 75,6 %. Інгібітори АПФ призначали вдвічі частіше в порівнянні з блокаторами рецепторів АТ II (БРА) – 65,5 % та 33,5 % відповідно. Рідше призначались блокатори рецепторів альдостерону – у 12,8 % пацієнтів та препарати центральної дії – у 18,6 %. 63,8 % пацієнтів приймали статини. Серед антигіпертензивних препаратів фіксовані комбінації застосовувались тільки у 71,9 % пацієнтів. Серед хворих із ймовірно резистентною АГ, направлених у спеціалізоване відділення, вперше зясовано, що 31 % пацієнтів має істину резистентну АГ, а поширеність вторинних форм АГ складає 11,5 % в українській популяції. Серед предикторів, які асоціювалися із несприятливим прогнозом у хворих на резистентну АГ визначені: знижений гомілково-плечовий індекс, збільшена жорсткість артерій. Встановлено, що із недосягненням цільового АТ повязані низький рівень реніну, знижена швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), підвищений вміст кортизолу. Вивчаючи патогенетичні механізми розвитку РАГ проведено дослідження типів АГ: серед хворих з ймовірно резистентною АГ вперше в Україні досліджено Н та С - типи АГ. Н - тип АГ (гіпергомоцистинемія), який виявлявся у 75 % пацієнтів, асоціювався з гіршим досягненням цільового рівня АТ, в той час як С - тип АГ (підвищений рівень кортизолу крові) асоціювався з недосягненням цільового рівня АТ. У пацієнтів із Н-типом АГ, здебільшого з ожирінням, виявлено вищий ступінь інсулінорезистентності за показником НОМА, порівняно з пацієнтами без гіпергомоцистинемії в той час як жорсткість артерій зазнавала позитивної динаміки, що свідчить про вплив ГГЦ на жорсткість судинної стінки та позитивний вплив антигіпертензивної терапії на жорсткість саме у пацієнтів з ГГЦ та АГ. Проведена оцінка хронофармакологічного підходу в досягненні цільових рівнів АТ, впливу на жорсткість судин, встановила однакову гіпотензивну ефективність тривалого використання блокаторів рецепторів АТ II в складі фіксованих комбінацій не залежно від часу прийому препаратів без достовірного впливу на жорсткість судин. Показано, що додавання статинів до фіксованої антигіпертензивної терапіїї, додатково зменшувало прогресування ураження артерій. Доведено переваги спіронолактону, в складі квадрітерапії, в порівнянні з моксонідином, за однакового зниження АТ, щодо впливу на жорсткість артерій у хворих на резистентну АГ. Вперше в Україні проведена радіочастотна денервація ниркових артерій та доведена її довготривала ефективність та безпечність у пацієнтів із резистентною АГ та вплив на зменшення прогресування ураження органів-мішеней: попередження прогресування жорсткості судин та зменшення гіпертерофії міокарда лівого шлуночка. Середня кількість антигіпертензивних препаратів до ДНA становила 5,50±0,18, а через 10 років – 3,67±0,18. При вивченні впливу СРАР - терапії виявили позитивний вплив не лише на офісний АТ, а й на центральний АТ, жорсткість артерій. Показано, що 7-річна смертність серед пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією склала 10%. Загальна комбінована кінцева точка (ККТ) становила 32%. Паління, збільшення маси тіла, наявність цукрового діабету та недосягнення цільового АТ у пацієнтів із РАГ були визначальними чинниками розвитку ККТ. Відсутність контролю АТ після виписки зі стаціонару сприяло виникненню ККТ у пацієнтів із РАГ. Вивчаючи прихильність пацієнтів із резистентною АГ до лікування вперше в Україні проведено визначенням концентрації препаратів у сечі та у 25 % виявлено повну неприхильність до терапії. Проведене дослідження впливу різних стратегій в лікуванні резистентної АГ дозволило науково обґрунтувати раціональний вибір не лише медикаментозної антигіпертензивної терапії у хворих із резистентною АГ, а й застосування апаратних та інтервенційних методів лікування РАГ, із урахуванням сповільнення прогресування ураження органів-мішеней. Запропонований алгоритм обстеження та спостереження за пацієнтами з резистентною АГ дозволить вдосконалити та оптимізувати різні стратегії лікування пацієнтів із РАГ. Дата реєстрації 2024-04-24 Додано в НРАТ 2024-04-24 Закрити