Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0524U000180, Докторська дисертація На здобуття Доктор юридичних наук Дата захисту 17-06-2024 Статус Підтверджена МОН Назва роботи Кримінальне провадження за участю осіб, які страждають на психічні розлади. Здобувач Тищенко Ольга Ігорівна, Кандидат юридичних наук Опонент Гловюк Ірина Василівна Опонент Тетерятник Ганна Костянтинівна Опонент Шумило Микола Єгорович Опис Дисертація є першою в Україні кваліфікаційною науковою працею, в якій на підставі комплексного дослідження розроблено концепцію забезпечення у кримінальному провадженні прав осіб, які страждають на психічні розлади, та надано науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства України і правозастосовної практики. У першому розділі дисертації розглянуто теоретико­прикладні основи забезпечення у кримінальному провадженні прав осіб, які страждають на психічні розлади. Розкрито психічний розлад як юридичний факт у нормативному аспекті (законодавча модель явища чи обставини, однією з ознак якої є можливість спричинення юридичних наслідків) та фактичному аспекті (реальне явище чи обставина, що настає в дійсності). Підтверджено непослідовне вживання термінології для позначення розладів психічної діяльності в міжнародному та національному законодавстві. Підтримано пропозицію щодо заміни у кримінальному та кримінальному процесуальному законі термінів «психічна хвороба» і «психічне захворювання» на більш коректну та нестигматизаційну категорію «психічний розлад». Структуровано напрямки впливу психічного розладу як юридичного факту на процесуальний статус учасника кримінального провадження (правосуб’єктний, процедурний, доказовий). У дисертації комплексно досліджено напрямки вдосконалення нормативної регламентації у кримінальному провадженні процесуального статусу осіб, які страждають на психічні розлади, у контексті міжнародних стандартів, зарубіжного досвіду та законодавчих тенденцій. Розглянуто елементи процесуально­компенсаторного механізму, спрямованого на забезпечення засади рівності перед законом і судом у кримінальних провадженнях за участю особи, які страждає на психічні розлади – залучення захисника, законного представника, представника, спеціаліста у галузі психології або психіатрії до участі у процесуальних діях. Аргументовано, що обов’язкова участь захисника у провадженні за участю осіб, які страждають на психічні розлади (якщо з інших причин участь захисника не є обов’язковою) має бути забезпечена з моменту повідомлення про підозру за наявності даних, що можуть свідчити про її неосудність/обмежену осудність. Доведено, що участь законного представника є обов’язковою у разі, якщо: а) особа визнана недієздатною чи обмежено дієздатною; б) особа внаслідок наявного психічного розладу не здатна повною мірою реалізувати свої права; в) відносно особи здійснюється провадження щодо застосування ПЗМХ. Обґрунтовано позицію про обов’язкову участь спеціаліста (психолога або психіатра) у процесуальній дії за участю особи, яка страждає на психічні розлади, що спрямована на забезпечення прав особи, реалізація яких у силу її психічного стану об’єктивно ускладнена, та підвищення ефективності процесуальної дії. У другому розділі дисертації досліджено особливості досудового провадження, в якому беруть участь особи, які страждають на психічні розлади. Класифіковано обставини, що належать до спеціального предмета доказування у кримінальному провадженні щодо застосування ПЗМХ, на дві групи за критерієм, який випливає із головного факту загального предмета доказування: 1) обставини, пов’язані із суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням; 2) обставини, пов’язані із особою, яка вчинила суспільно небезпечне діяння або кримінальне правопорушення. У межах кожної групи проведено детальне дослідження обставин, які входять до такого предмета доказування та висловлено пропозиції щодо вдосконалення його нормативної регламентації. Авторкою вперше встановлено співвідношення між об’єктивними стандартами доказування наявності психічного розладу та процесуальними механізмами, які активуються у зв’язку з їхнім встановленням («на перший погляд»: залучення захисника, амбулаторна СПЕ; «вагомого переконання» або «обґрунтованого припущення»: запобіжні заходи, стаціонарна СПЕ; «поза розумним сумнівом»: застосування ПЗМХ). Розроблено комплекс процесуальних гарантій забезпечення прав та законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади, під час проведення СРД, залежно від їх процесуального статусу (особа, стосовно якої передбачається застосування ПЗМХ, підозрюваний, потерпілий, свідок). Аргументовано, що питання допустимості отриманих доказів за участю понятого, який страждає на психічні розлади, варто вирішувати залежно від добросовісності помилки слідчого, дізнавача, прокурора щодо психічного стану особи, яку залучали як понятого. Підтримано підхід щодо необхідності повідомлення про підозру особам, яка страждають на психічні розлади, на підставі теоретичних напрацювань, позицій судової практики, аналітичного дослідження сукупності таких факторів, як: 1) нормативна затребуваність у повідомленні про підозру; 2) узгодженість із особливою правовою природою ПЗМХ; 3) відповідність презумпції психічного здоров’я; Дата реєстрації 2024-05-20 Додано в НРАТ 2024-05-20 Закрити