Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0524U000258, Докторська дисертація На здобуття Доктор медичних наук Дата захисту 01-10-2024 Статус Запланована Назва роботи ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ДОБРОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ ВЕЛИКИХ СЛИННИХ ЗАЛОЗ Здобувач Бродецький Ігор Сергійович, Кандидат медичних наук Опонент Ткаченко Павло Іванович Опонент Шувалов Сергій Михайлович Опонент Кузняк Наталія Богданівна Рецензент Копчак Андрій Володимирович Рецензент Остапко Олена Іванівна Рецензент Воловар Оксана Степанівна Опис Новоутворення слинних залоз посідають одне із провідних місць проблематики щелепно-лицевої хірургії. Потреба у вирішенні нових питань етіології, діагностики та вибору раціонального методу хірургічного лікування хворих із даною патологією залишається нагальною (Trandafirescu M., 2012; Tkachenko P.І., 2023, Shuvalov S.М., 2023) Поширеність новоутворень слинних залоз за даними вітчизняної та зарубіжної літератури становить 3 – 6 % усіх новоутворень людини (Sowa P., 2018). Серед доброякісних новоутворень найбільшою за частотою є плеоморфна аденома, яка складає 55 – 90 % усіх новоутворень слинних залоз, серед злоякісних – аденокарцинома – 20 % (Fonseca FP., 2012; Flores BC., 2017). Гістогенез ПА слинних залоз є дискусійним питанням, що і пояснює існування на сьогоднішній день різних теорій походження пухлини (Stennert E., 2001, Trandafirescu M., 2012). Джерелом розвитку ПА слинних залоз можуть бути епітеліальні клітини, які вистилають секреторні відділи та вивідні протоки, а також міоепітеліальні клітини, які містять у цитоплазмі секреторні елементи. Обґрунтованою також є думка про те, що мезенхімальний компонент походить зі строми пухлин під впливом секрету епітеліальних та міоепітеліальних клітин (Awan MS., 2004). Важлива роль у гістогенезі ПА відведена феномену епітеліально мезенхімальної трансформації (Devi A., 2019). Морфологічні дослідження є важливими в постановці діагнозу ПА, оскільки дозволяють оцінити не лише будову пухлини та окремих її елементів, а й визначити стан капсули пухлини та наявність вогнищ неоангіоматозу. Впровадження нових методів діагностики пухлин слинних залоз дозволяє виявити додаткові етіологічні фактори патогенезу новоутворень (вірусна та ендокринна залежність). Одним із стандартів у діагностиці пухлин різного походження є імуногістохімія (Fonseca FP., 2016). Кількість імуногістохімічних маркерів пухлин зростає з кожним роком, що розширює діагностичні можливості методу та дозволяє створювати нові алгоритми лікування злоякісних пухлин. Вплив вірусів і гормонів на виникнення та розвиток різних видів пухлин достатньо вивчений. Відомо про роль вірусу папіломи людини (6, 8, 16, 18 типу) у розвитку раку шийки матки (Khan NA., 2008) та впливу гіперестрогенемії на розвиток пухлин молочних залоз (Ito FA., 2009). Значна кількість світових наукових праць присвячена впливу вірусів і гормонів на розвиток пухлин, але питання дослідження цих факторів в тканинах слинних залоз і, зокрема, ПА вивчені недостатньо або на статистично недостовірній кількості хворих (Kuzniak NB., 2022). Важливим залишається питання визначення діагностичних маркерів серед пухлин слинних залоз. Так, на сьогоднішній день, на першому місці для діагностики ПА слинних залоз використовують маркер PLAG1, який має відсоток експресії не менше 93. Застосування його, як додаткового фактору верифікації ПА слинних залоз, підвищує ймовірність встановлення правильного патогістологічного діагнозу (de Brito BS, 2016). Сучасним напрямом у діагностиці пухлин слинних залоз є генетичні 4 дослідження, які базуються на вивченні ролі молекул мікроРНК. Вони регулюють такі біологічні процеси, як контроль клітинного циклу, апоптоз, метаболізм, розвиток і диференціація клітин (Hui AB., 2010, Iorio MV., 2012). Наявні наукові роботи спрямовані на визначення генетичних змін у злоякісних пухлинах слинних залоз. Використання мікроРНК у діагностиці доброякісних пухлин, і, зокрема, ПА слинних залоз дозволяє вивчити не лише генетичні зміни всередині пухлини, а й визначає стан прилеглих до неї тканин та візуально інтактної тканини слинної залози, яка не має прямого контакту з пухлиною. Морфологічна діагностика є вирішальною у постановці діагнозу пухлини, але в її проведені та розроблених методах оцінки ще залишається багато дискусійних питань (Stennert E., 2004). При морфологічній оцінці ПА слинних залоз обов’язковим є визначення не лише виду пухлини, а й її гістологічного типу. Зазначений факт складає не лише теоретичний інтерес (Triantafyllou A., 2014). Визначення практичного значення гістологічних типів ПА слинних залоз і розробка комплексного морфологічного підходу їх виявлення залишається актуальним. Планування методу хірургічного лікування хворих ПА слинних залоз залежить від розміру пухлини, її локалізації та глибини розташування, проходження гілок лицевого нерву, наявності рецидиву в анамнезі, відсутності чи наявності малігнізації процесу. Зважаючи, що більшість ПА слинних залоз локалізовано в поверхневій долі привушної слинної залози – 90 % (Zbären P., 2013), використовують екстракапсулярну дисекцію та паротидектомію. Зазначені оперативні втручання надають низький відсоток рецидиву (до 3 %), але явища парезу лицевого нерву зростають від радикальності операції - від 12 до 30 % (Quer M., 2016). Дата реєстрації 2024-07-26 Додано в НРАТ 2024-07-26 Закрити