Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0524U000287, Докторська дисертація На здобуття Доктор сільськогосподарських наук Дата захисту 30-08-2024 Статус Захищена Назва роботи Наукове обґрунтування продуктивності короткоротаційних сівозмін і відтворення родючості чорнозему типового Правобережного Лісостепу України Здобувач Войтовик Михайло Вікторович, Кандидат сільськогосподарських наук Опонент Шувар Іван Антонович Опонент Цилюрик Олександр Іванович Опонент Гангур Володимир Васильович Опис Войтовик М. В. Наукове обґрунтування продуктивності короткоротаційних сівозмін і відтворення родючості чорнозему типового Правобережного Лісостепу України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. У дисертаційній роботі викладено наукове обґрунтування та експериментально встановлено нове розв’язання наукової і практичної проблеми ефективного використання чорнозему типового глибокого малогумусного з відтворенням його родючості за допомогою сівозмін, систем удобрення та обробітку ґрунту в Правобережному Лісостепу України. Встановлено, що на період сходів соняшнику у шарі ґрунту 0–10 см істотної різниці у запасах доступної вологи не відмічено. Запаси ґрунтової вологи коливалися від 10,6 до 12,7 мм. Істотно вищі запаси доступної вологи у верхньому шарі ґрунту 0–10 см спостерігали за мілкого безполицевого обробітку ґрунту порівняно з контролем. На початок цвітіння соняшнику вміст вологи у шарі ґрунту 0–10 см у середньому становив 8,0 мм за різних систем обробітку. На період збирання соняшнику запаси вологи зменшилися. Відзначено, що структурнішим у шарі ґрунту 0–30 см виявився ґрунт у посівах соняшнику за полицево-безполицевого обробітку на початку вегетації – 92,1 % цінних агрегатів. Кількість брил у шарі ґрунту 0–10 см за мілкого обробітку відзначено 13,8 %, за диференційованого – 6,1 % і полицево-безполицевого – 6,8%. Наприкінці вегетації соняшнику в шарі грунту 0–30 см, порівнюючи із ранньовесняним періодом, незалежно від заходів обробітку ґрунту, кількість агрономічно цінних агрегатів зменшувалася, тоді як зростала чисельність фракцій понад 10 мм та менше 0,25 мм. Доведено, що твердість ґрунту в шарі 0–30 см у посівах ячменю навесні за мілкого безполицевого обробітку досягала 10,3 кг/см2, за полицево-безполицевого – 7,4, за диференційованого – 5,3 кг/см2. Застосування чизельного обробітку на 20–22 см на варіанті диференційованого дає можливість істотно розущільнити та знизити показники твердості ґрунту в 1,3–1,8 раза порівняно з дисковим обробітком. Встановлено, що сівозміни істотно впливали на вміст лужногідролізованого азоту в грунті. Найвищий його вміст відзначали за плодозмінної сівозміни – 125 мг/кг грунту у решти сівозмін показник становив 115–116 мг/кг. Найвищий вміст лужногідролізованого азоту зафіксовано за мінеральної системи удобрення зернопросапної сівозміни. За сумісного застосування органічних і мінеральних добрив вміст фосфору у плодозмінній сівозміні на час сходів соняшнику мав суттєве зростання. У просапній сівозміні вміст рухомого фосфору за мінеральної системи удобрення в орному шарі перебував на рівні 6,5 мг/кг грунту і був нижчим порівняно з плодозмінною сівозміною. За органо-мінеральної системи удобрення у плодозмінній сівозміні кількість обмінного калію на період сходів соняшнику досягала в орному шарі 205 мг/кг ґрунту, що забезпечило ефективне використання калію культурою. За мінеральної системи удобрення у плодозмінній сівозміні спостерігали найбільший вміст обмінного калію в орному шарі, що становить 209 мг/кг грунту. Органічна система удобрення значно знижувала вміст обмінного калію в орному і підорному шарах ґрунту порівняно з мінеральною системою. Доведено, що найвищий розвиток кореневої гнилі гороху відбувається за мілкого безполицевого обробітку ґрунту. Полицевий обробіток під горох сприяв меншому поширенню та розвитку кореневої гнилі. У посівах соняшнику найвищу біологічну активність зафіксовано за полицево-безполицевого і диференційованого обробітку, нижчу – за мілкого безполицевого розпушування. Найнижчу біологічну активність у посівах соняшнику відзначено за мілкого безполицевого обробітку порівняно з диференційованим – на 33 мг/м2. Доведено, що за вмістом енергії ґрунту енергетично ефективнішими виявилися органічна та органо-мінеральна системи удобрення. За всіх обробітків ґрунту відбувається зниження енергопотенціалу чорнозему типового. Найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності забезпечували органічна й органо-мінеральна системи удобрення. Кее у зернопросапній сівозміні становив 5,7, зернопропаспній спеціалізованій – 4,3, просапній – 5,8. Встановлено, що ресурсоощадні технології обробітку ґрунту сприяли зростанню вмісту гумусу в шарі грунту 0–20 см за дискування на 10–12 см на 0,43 %, за технології no-till на 0,64 %. Застосування оранки зумовлює зниження вмісту гумусу щодо вихідного вмісту на 0,05 %. Ключові слова: короткоротаційні сівозміни, продуктивність сівозмін, обробіток ґрунту, мінеральні добрива, органічні добрива, економічна та енергетична ефективність, ресурсоощадні технології. Дата реєстрації 2024-09-02 Додано в НРАТ 2024-09-02 Закрити