Реєстраційний номер
0524U000323, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор біологічних наук
Дата захисту
17-10-2024
Статус
Захищена
Назва роботи
Рудеральна рослинність України: класифікація, структура та динаміка
Здобувач
Пашкевич Наталія Анатоліївна, к.б.н.
Консультант Дідух Яків Петрович
Опонент Сорока Мирослава Іванівна
Опонент Буджак Василь Васильович
Опонент Мінарченко Валентина Миколаївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного Національної академії наук України
Опис
Дисертацію присвячено встановленню просторово-часових та екологічних закономірностей формування рудеральної рослинності України на різних рівнях її організації: популяційному, видовому, ценотичному, біотопічному для визначення її структури.
У дослідженні розкрито особливості розвитку рудеральної рослинності України. За результатами аналізу польових і літературних даних на основі еколого-флористичного методу Браун-Бланке розроблено класифікаційну схему та продромус. Вона репрезентує всі типи рудеральної рослинності, що об’єднані у 9 класів, 27 союзів, 97 асоціацій та 10 безрангових угруповань. Аналіз спорідненості синтаксонів за видовим складом, виконаний на рівні союзів, показав значну подібність синтаксонів, сформованих малорічниками класів Sisymbrietea, Papaveretea rhoeadis, Chenopodietea, Digitario sanguinalis–Eragrostietea minoris. Детальне дослідження витоптуваної рослинності свідчить про наявність обох класів: Polygono arenastri-Poëtea annuae та Plantaginetea majoris. Найбільша географічна диференціація характерна для класів Artemisietea vujgaris та Epilobietea angustifolii. Хоча флористичний склад рудеральної рослинності відображає як типову флору території України, так і Палеарктики, проте високі позиції родин Brassicaceae та Lamiaceae засвідчують значний вплив Середзем’я. Методом синфітоіндикації встановлено екологічні амплітуди рудеральних угруповань на рівні класів та комплекс диференціювальних чинників, серед яких провідну роль відіграють рівень зволоження, кислотність, аерованість ґрунту та омброрежим.
В умовах антропогенної трансформації середовища за біотопічним розподілом, чисельністю, морфометричними особливостями тощо виділено комплекс адаптацій діагностичних видів рудеральної рослинності: Eragrostis minor Host., E. pilosa (L.) P. Beauv. (Poaceae), Ballota nigra L. (Lamiaceae), Аnthriscus sylvestris (L.) Hoffm. (Apiaceae), Heracleum sosnowskyi Manden. (Apiaceae), Asclepias syriaca L. (Apocynaceae), Solidago canadensis L. (Asteraceae). З’ясовано основні закономірності структури й динаміки популяцій синантропних видів, що забезпечують їх існування в екстремальних умовах під постійним рекреаційним впливом, тенденції поширення та еколого-ценотичні особливості угруповань за участю модельних видів.
Запропоновано класифікацію основних типів біотопів, сформованих діяльністю людини: gap-біотопи (вирубки, постпірогенні біотопи, перелоги), спонтанні біотопи під постійним неспрямованим антропогенним впливом (рудеральні біотопи), штучно створені з постійним інтенсивним впливом (агроценози, технотопи).
Представлено три основні варіанти формування рудеральних угруповань: типова відновна сукцесія, хронічно-серіальна модель автогенних сукцесій, на заключній стадії алогенних сукцесій у разі перевипасання або надмірного рекреаційного навантаження. З’ясовано, що тиск техногенних процесів, з одного боку, призводить до деградації та знищення рослинного покриву, обмежує кількість оселищ для рослинних угруповань, з іншого – стимулює включення механізмів адаптації окремих типів угруповань до екстремальних екологічних умов.
Рудеральні угруповання, що виникають на заключній стадії алогенної сукцесій, мають принципово іншу, ніж відновна сукцесія, природу, оскільки вона викликана зовнішніми чинниками. Значне антропогенне навантаження на природні екосистеми та незбалансоване природокористування спричинює перетворення рослинного покриву, виснаження едафокомплексів, збіднення біорізноманіття, що призводить до повної або часткової заміни природних ценозів на рудеральні.
Оцінивши реакцію рудеральної рослинності на рівні союзів на кліматичні зміни, встановлено, що за підвищення середньорічної температури на +2 ºС скорочується кількість найчутливіших до кліматичних змін синтаксонів (Senecionion fluviatilis, Aegopodion podagrariae), а за +3 ºС вони можуть зникнути з лісової зони. Натомість угруповання союзу Atriplicion можуть легко відновлюватися за рахунок високої флуктаційної здатності, а Eragrostion, Saginion procumbentis, Polygono-Coronopodion навіть розширювати свої площі й захоплювати інші території. Для угруповань союзу Sisymbrion officinalis загроз не існує, а угруповання Onopordion acanthii здатні до відновлення на інших територіях у відповідних умовах внаслідок флуктаційного розвитку видів, хоча й знаходяться в зоні зникнення.
За результатами виконання дисертаційної роботи сформульовано наукову концепцію про те, що структура і стан рудеральної рослинності обумовлені постійністю та характером антропогенного впливу, екологічними умовами та наявною насіннєвою базою характерного комплексу видів. Отримані у результаті дослідження закономірності відновлення рослинності мають практичне значення для розроблення методів рекультивації та прогнозування сукцесійних змін на промислових майданчиках, деградованих природних землях і покинутих територіях, у тому числі в умовах змін клімату.
Дата реєстрації
2024-09-20
Додано/оновлено в НРАТ
2024-09-20 / 2026-07-14
