Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0524U000422, Докторська дисертація

На здобуття

Доктор юридичних наук, 12.00.01, Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень

Дата захисту

13-12-2024

Статус

Запланована

Назва роботи

Нормотворча діяльність Української держави: історична генеза і сучасний концепт

Здобувач

Погорєлова Зоя Олександрівна, Кандидат юридичних наук

Консультант Заєць Анатолій Павлович
Опонент Шутак Ілля Дмитрович
Опонент Дідич Тарас Олегович
Опонент Риндюк Віра Іванівна

Опис

Дисертацію присвячено розробці цілісної концепції нормотворчої діяльності Української держави. Розкрито сутність і природу нормотворчої діяльності, виокремлені та проаналізовані її головні елементи, до яких віднесені мета (цілі), суб’єкти, предмет (об’єкти), засоби (форми виразу і технології), процесуальна форма реалізації, результати, контроль над її здійсненням. Обґрунтовано нормотворчу діяльність держави як правову форму реалізації функцій держави, що має здійснюватися у відповідній процесуальній формі та відповідно до певних процедур. Розкрито значення народного суверенітету як легітимної основи парламентаризму, взаємозв’язок установчої і законодавчої влади, законодавчої влади і законотворчої діяльності парламенту, досліджено природу законотворчої діяльності українського парламенту, як діяльності, що ґрунтується на законодавчій владі парламенту. Обґрунтовано висновок про те, що законотворча діяльність є формою реалізації делегованої народом Верховній Раді України законодавчої влади, в результаті чого парламент і його органи володіють першочерговим правом як на здійснення законотворчої діяльності, так і правом контролю за якістю законів, що подаються на її розгляд. Пояснено правомірність наділення законотворчими повноваженнями інших органів, яке має здійснюватися відповідно до статті 92 Конституції України та вимог інших положень Конституції України, які визначають повноваження органів державної влади, що стосуються законотворчої діяльності. Розкрито зміст нормотворчої діяльності Президента, виокремлено її процесуальні стадії, обґрунтовано необхідність формалізації і нормативного упорядкування здійснення нормотворчої діяльності у відповідному процедурно-процесуальному порядку, розкрито зв’язок нормотворчих повноважень органів виконавчої влади з правовим статусом органів виконавчої влади, як засобу виконання органами виконавчої влади своїх функцій, завдань та повноважень. Окреслено напрямки удосконалення нормотворчої діяльності Уряду, центральних органів виконавчої влади та інших органів виконавчої влади, що володіють нормотворчими повноваженнями.