Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0525U000057, Докторська дисертація На здобуття Доктор біологічних наук Дата захисту 28-02-2025 Статус Запланована Назва роботи Молекулярні аспекти обміну сірковмісних амінокислот при гіпо- та гіпертиреозі Здобувач Нечипорук Віталій Михайлович, к.б.н. Консультант Корда Михайло Михайлович Опонент Ерстенюк Ганна Михайлівна; Опонент Калачнюк Лілія Григорівна, Опонент Фоменко Ірина Степанівна Рецензент Небесна Зоя Михайлівна Рецензент Яремчук Ольга Зеновіївна Рецензент Кліщ Іван Миколайович Опис Дисертація присвячена вивченню біохімічних особливостей обміну сірковмісних амінокислот за умов змодельованих гіпер- та гіпотиреозу, гіпергомоцистеїнемії та їх поєднаного впливу, дослідженню взаємозв’язку порушень метаболізму метіоніну, гомоцистеїну і цистеїну з морфологічною картиною печінки, нирок, мозку та серця та експериментальному обґрунтуванню можливості корекції таких порушень за допомогою коферментної модуляції ферментів, що беруть участь в процесах метаболізму сірковмісних амінокислот. Мета дослідження: з’ясувати особливості впливу надлишку й дефіциту тиреоїдних гормонів на обмін сірковмісних амінокислот в тканинах печінки, нирок, мозку та серці за умов нормо- та гіпергомоцистеїнемії, а також оцінити можливості застосування фолієвої кислоти, ціанокобаламіну, піридоксину й бетаїну з метою метаболічної фармакокорекції. На нелінійних статевозрілих щурах-самцях відтворювали моделі гіпертиреозу, гіпотиреозу та ГГЦ. Всі тварини, згідно мети та задач дослідження, були розподілені на 5 серій експериментів: 1-а серія – тварини з гіпертиреозом та гіпотиреозом, в крові та органах яких досліджували рівень ГЦ, цистеїну і H2S та визначали показники загального метаболізму (n = 48); 2-а серія – тварини з різним статусом щитоподібної залози, в органах яких досліджували шляхи реметилування, транссульфування, десульфурування сірковмісних амінокислот (n = 48); 3-я серія – тварини з хронічною ГГЦ та її поєднанням з гіпер- і гіпотиреозом, в органах яких досліджували метаболізм сірковмісних амінокислот (n = 48); 4-а серія – тварини з хронічною ГГЦ та її поєднанням з гіпер- і гіпотиреозом, в яких досліджували програмовану загибель нейтрофілів крові, мікроскопічні та ультраструктурні зміни в органах (n = 48); 5-а серія – тварини, яким проводили корекцію порушень обміну сірковмісних амінокислот при гіпер- та гіпотиреозі за допомогою піридоксину, бетаїну, фолієвої кислоти і ціанокобаламіну (n = 110). Встановлено, що при гіпотиреозі вміст ГЦ та цистеїну в сироватці крові достовірно зростав (на 98-160% та 24-40% відповідно на 15-й і 22-й день експерименту), а рівень H2S – знижувався (в 1,2-1,3 раза) порівняно з контрольною групою тварин, при цьому різко знижувалося співвідношення «H2S/ГЦ» (на 57-71%), що асоціювалося з достовірно нижчою активністю ферментів циклу метилування (БГМТ в печінці - на 35-45%, у тканині нирок – на 35-47%, S-АМС в печінці на 27-31%, а в нирках - на 33-40%, S-АГГ в печінці - на 24%, тоді як у нирках - на 39-46%), шляху транссульфування ГЦ (ЦГЛ в печінці - на 28% та в нирках - на 27% та ЦБС у печінці - на 30% та в нирках - на 37%), окисного шляху деградації цистеїну (ЦДО в печінці - на 41,1%, нирках - на 43% та в мозку - на 29%), кон’югаційного шляху перетворення цистеїну (ГГЦЛ в печінці - на 30% та в нирках - на 38%), цистеїнсульфінатного шляху (ТСТ у нирках - на 32% та СО у мозку - на 38%) і реакцій десульфурування цистеїну (ЦГЛ у печінці – на 33% та в нирках - на 37-39%, ЦБС у печінці - на 18-33% та в нирках – на 18-28%, ЦАТ у печінці – на 36-38% та в нирках - на 19%) проти контролю. Високі рівні ГЦ в крові при гіпотиреозі корелювали зі зниженням рівня ПВК (r=-0,76, p<0,025), молочної кислоти (r=-0,66, p<0,05), загальних амінокислот (r=-0,62, p<0,025), сечовини (r=-0,67, p<0,025), ВЖК (r=-0,82, p<0,005) та зростанням рівня холестеролу (r=0,71-0,82, p<0,025). Зростання рівня цистеїну в крові негативно корелювало з вмістом глюкози (r=-0,79, p<0,025), молочної кислоти (r=-0,66, p<0,05), загальних амінокислот (r=-0,62, p<0,05) та сечовини (r=-0,66, p<0,05) в крові та позитивно з холестеролом (r=0,67, p<0,05). За гіпотиреозу рівні H2S позитивно корелювали з концентрацією глюкози (r=0,86, p<0,005), піровиноградної кислоти (r=0,64-0,87, p<0,05), загальних амінокислот (r=0,74, p<0,025), сечовини (0,75-0,79, p<0,025) і ВЖК (r=0,72, p<0,025) та негативно - з рівнем холестеролу (r=-0,73, p<0,025). Гіпертиреоз супроводжувався достовірним зростанням активності ферментів циклу метилування (БГМТ в печінці - на 38-45% і в нирках - на 35-47%, S-АМС в печінці - на 34% та нирках - на 63% і S-АГГ в печінці - на 35% та в нирках - на 59%,) порівняно з інтактними тваринами та зниженням рівня ГЦ (на 19-23%), зростала також швидкість утилізації ГЦ в шляху транссульфування, підвищувалася активність реакцій десульфурування (ЦГЛ у нирках - на 100%, ЦБС у мозку - на 60% та ЦАТ у мозку - на 62-119%), цистеїнсульфінатного шляху і синтезу глутатіону. В той же час рівні цистеїну та гідроген сульфіду не зазнавали достовірних змін, проте співвідношення «H2S/ГЦ» зростало на 40-60% вище контролю. Гіпертиреоз супроводжувався зменшенням вмісту відновленого глутатіону в крові на 24-34%, в печінці - на 18-25%, в нирках - на 20-27%, в серці - на 13-19% і в мозку - на 15-21% в порівнянні з контрольною групою щурів. Дата реєстрації 2025-02-11 Додано в НРАТ 2025-02-11 Закрити