Реєстраційний номер
0525U000141, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор юридичних наук
Дата захисту
18-04-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Теорія і практика запобігання злочинності у сімейній сфері в Україні
Здобувач
Буряк Катерина Михайлівна, Кандидат юридичних наук
Опонент Шкута Олег Олегович
Опонент Тичина Дмитро Михайлович
Опонент Гумін Олексій Михайлович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеський державний університет внутрішніх справ
Опис
Дисертацію присвячено комплексному аналізу дослідженню запобігання злочинності у сімейній сфері в Україні. Уперше поставлено й вирішено наукову проблему розроблення цілісного доктринального підходу до формування кримінологічної моделі запобігання злочинності у сімейній сфері, на основі чого обґрунтовано пропозиції, спрямовані на її запобігання та удосконалення національного законодавства у даній сфері.
У дисертації подано розв’язання важливої кримінально-правової та кримінологічної науково-прикладної проблеми запобігання злочинності у сімейній сфері. Здійснено науково-теоретичний, історичний аналіз злочинності у сімейній сфері. Доведено, що проблематика злочинності у сімейній сфері неодноразово була поставлена на порядок денний вітчизняними вченими, а тому вона є системою з винятково складними видами кримінальних правопорушень, що вчиняються кривдником або кривдницею в процесій їх спільного життя.
Визначено її сучасний стан, проблеми та шляхи розвитку. Зазначено, що найбільш ґрунтовною методологічною базою для обґрунтування злочинності у сімейній сфері, є закони і категорії діалектики. Саме вони забезпечують вчення про діалектичні суперечності при дослідженні соціальних явищ та процесів, які виникають в Інституті сім’ї та дають змогу дослідити причини та умови вчинення кривдником або кривдницею кримінального правопорушення у сімейній сфері і розробити шляхи його запобігання.
Враховано низку чинників, які засвідчують загрозу життю і здоров’ю одному із подружжя або їх дитині. Серед причин цього соціального явища виокремлено: глобалізаційні зміни у сфері соціально-економічних і політичних процесів, які відбуваються у XXI ст.; російсько-українська війна з державою агресором російською федерацією з 2014 року; тривожна атмосфера в сім’ї; зростання конфліктності у взаємовідносинах між дружиною і чоловіком, батьками і дітьми; збільшення випадків розлучення тощо.
У межах вивчення предмета наукового дослідження наведено окремі положення про методологічні засади дослідження злочинності в сімейній сфері, виокремлено групу загальних та спеціальних методів дослідження, що є вихідними у протидії такої злочинності та запобігання окремих її видів. Значну увагу у дослідженні приділено поняттю та змісту злочинності у сімейній сфері, що дозволило сформулювати його визначення - це сукупність суспільно небезпечних і кримінально караних умисних діянь, котрі посягають на життя, здоров’я, тілесну недоторканність та волю хоча б, одного з членів родини та передбачають фізичні, словесні, моральні та економічні образи й психологічні примуси, кібернасильство для залякування й отримання влади одних членів сім’ї над іншими.
Вивчення зарубіжного досвіду злочинності у сімейній сфері показує, що її проблема актуальна для всіх країн світу, а тому впровадження найкращих зарубіжних практик у вітчизняне законодавство допоможе Україні вирішити низку проблем, що виникають сьогодні в нашій країні в роботі правоохоронних органів, суду, органів місцевого самоврядування щодо запобігання та протидії злочинності у сімейній сфері.
Завдяки теоретичним напрацюванням та отриманим науково обґрунтованим результатам дослідження здійснено поділ кримінальних правопорушень на види, котрі необхідні для реалізації принципу диференціації кримінальної відповідальності та покарання. Запропоновані різні класифікаційні критерії, зокрема: залежно від потерпілого (дитина (малолітня, неповнолітня особа) чи дорослий член сім’ї); залежно від суб’єкта (загальний чи спеціальний (член сім’ї або особа, яка має певні обов’язки чи службові функції, пов’язані з вихованням неповнолітніх)); залежно від форми вини (умисні, необережні чи зі змішаною формою вини); в залежності від настання суспільно небезпечних наслідків (формальний чи матеріальний склад).
За допомогою родового об’єкту здійснено ідентифікацію, систематизацію кримінальних правопорушень, що вчиняються у сімейній сфері та обґрунтовано їх об’єднання в рамках одного розділу з подальшим визначенням місця відповідного розділу у системі Особливої частини КК України.
Доведено, що суб’єктивна сторона кримінальних правопорушень, які вчиняються у сімейній сфері характеризується: 1) прямим умислом щодо діяння, 2) умислом щодо діяння та наслідків, 3) умислом щодо діяння та необережною формою вини щодо наслідків, 4) необережною формою вини. На підставі цього у науці сформувалось три підходи щодо характеристики форми вини при вчиненні кримінальних правопорушень у сімейній сфері: 1) змішана; 2) як змішана, так і умисна; 3) умисна або необережна. Діаметральна протилежність наведених позицій свідчить про невирішеність цієї проблеми.
Дата реєстрації
2025-03-19
Додано/оновлено в НРАТ
2025-03-19 / 2026-07-01
