Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0525U000181, Докторська дисертація

На здобуття

Доктор медичних наук, 14.01.15, Нервові хвороби

Дата захисту

21-05-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Ранні епілептичні енцефалопатії у дітей: клінічний перебіг, діагностика, таргетне лікування

Здобувач

Мірошников Олександр Олександрович, Кандидат медичних наук

Опонент Дельва Михайло Юрійович
Опонент Танцура Людмила Миколаївна
Опонент Мар’єнко Лідія Борисівна

Опис

Було проведено проспективне дослідження 220 дітей віком від 1 місяця до 6 років з епілептичними нападами, які були госпіталізовані до Державної установи "Всеукраїнський центр охорони материнства і дитинства Національної академії медичних наук України" у 2019-2024 роках. Усі діти пройшли клінічне та неврологічне обстеження, включаючи відео-ЕЕГ моніторинг, нейровізуалізацію та генетичні дослідження. Серед них було відібрано 157 дітей із підтвердженою генетичною етіологією епілептичних енцефалопатій (ЕЕ) або розвитку та епілептичних енцефалопатій (РЕЕ). Діти були розподілені на три групи: Група I – 78 дітей з початком ЕЕ у перший рік життя, Група II – 41 дитина з початком ЕЕ після року, Група III (група порівняння) – 38 дітей з РЕЕ. Середній вік обстежених дітей становив 16,2±2,1 місяця, співвідношення хлопчиків і дівчаток – 49,6% до 50,3% У Групі I було виявлено значущі зв’язки між етіологічними причинами ЕЕ та ризиком розвитку розладів аутистичного спектра (РАС). У 47% дітей судоми не були вчасно виявлені, що спричинило затримку діагностики та початку терапії. У 57,3% дітей було ідентифіковано мутації у 9 генах. Поширеність симптомів РАС у 24 місяці становила 69,3%, причому міоклонічні напади та мутації в генах іонних каналів підвищували ризик. У 28% випадків тригером початку судом були інфекції (ГРВІ, SARS-CoV-2). Поєднання типів судом (міоклонічні, фокальні клонічні) спостерігалося у 61,3%. МРТ виявила структурні аномалії головного мозку у 86,7% дітей. У Групі II у 56,8% дітей було зафіксовано регрес розвитку, пов’язаний із початком судом. Поєднання множинних типів нападів (фокальні, міоклонічні, генералізовані тоніко-клонічні) реєструвалося у 81,8% випадків. МРТ виявила структурні аномалії у 88,6%, найчастіше – у сірій та білій речовині мозку. Мутації у 8 генах виявлені у 57,3% випадків, переважно патогенні варіанти, що впливали на сигнальні системи клітин і ріст нейронів. Симптоми РАС були у 59,1% дітей у 18 місяців та у 68,2% у 24 місяці. Відео-ЕЕГ моніторинг під час сну виявив епілептиформні зміни у 63,6% дітей, які не фіксувалися в періоди неспання. Епілептиформна активність пригнічувала фізіологічні ритми сну у 90,6% дітей у Групі I та 79,2% у Групі II, що спричинило формування патерну CSWS. МРТ-трактографія показала зниження фракційної анізотропії та збільшення коефіцієнта дифузії в мовних центрах і мозолистому тілі. Руйнування трактів Брока та Верніке виявлено у 60% дітей, а гіпоплазія лівого дугоподібного тракту – у 70%. Цільове секвенування всього екзому (WES) виявилося найбільш ефективним методом діагностики ЕЕ та РЕЕ, даючи позитивні результати у 75,3% випадків, що значно перевищувало показники NGS (40,0%) та CMA (37,8%). WES продемонстрував високу чутливість (91,9%), точність (93,7%) та специфічність (85,7%). Запропонований діагностичний алгоритм дозволив визначити генетичну етіологію у 71,4% випадків. Встановлено фенотипічну та генетичну гетерогенність ЕЕ: моногенні форми (74,7%), генетичні синдроми (22,7%), факоматози (9,3%) та нейрометаболічні захворювання (18,2%). Аналіз ефективності протинападової терапії показав, що 67,5% дітей потребували комбінованої терапії (2 препарати), а 14,3% – 3 препаратів. Цільова терапія застосовувалася у 75,3% випадків. Найефективнішими препаратами були леветирацетам (81,1% ремісії), карбамазепін (80,0%), вальпроат (77,8%) та вігабатрин (75,0%). При SWI <80% першою лінією лікування були леветирацетам і вальпроат; другою – ламотриджин; третьою – окскарбазепін, топірамат і клобазам. При SWI >80% першою лінією був клобазам, другою – вальпроат, леветирацетам, етосуксимід і кортикостероїди, третьою – ламотриджин або султіам. Довгострокові результати лікування у 100 дітей показали, що рецидив нападів спостерігався у 20% основної групи (в 2,5 раза рідше, ніж у групі порівняння – 40,6%), а середня тривалість ремісії була довшою (5,75±0,52 місяця проти 3,82±0,30 місяця, p<0,01). Було розроблено діагностичний алгоритм для ЕЕ, що включає раннє генетичне тестування з WES та прогностичну модель ризику РАС. Використання цих методів дозволяє вчасно визначити етіологію ЕЕ, розпочати цільову терапію та запобігти нейророзвитковим порушенням у дітей.

Додано в НРАТ

2025-04-10