Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0525U000189, Докторська дисертація На здобуття Доктор філологічних наук Дата захисту 15-05-2025 Статус Запланована Назва роботи Фразеологія українського писемного дискурсу ХVІ–ХVІІІ ст. Здобувач Денисюк Василь Вікторович, к.філол.н. Опонент Дидик-Меуш Ганна Михайлівна Опонент Гнатюк Лідія Павлівна Опонент Міняйло Роман Вікторович Опис У дисертаційній праці на основі комплексної методології досліджено специфіку функціювання фразеологізмів у різних дискурсивних практиках української мови ХVІ–ХVІІІ ст. З’ясовано, що лінгвісти по-різному трактують поняття «фразеологізм». Визначено ознаки фразеологізму, які з позицій діахронії можуть бути перманентними і периферійними (відтворюваність, варіантність, стійкість, частотність, нарізнооформленість, фразеологійне значення, номінативність, метафоричність, експресивність). Урахування «часової» ознаки для з’ясування еволюції стійких сполучень слів у діахронії дало підстави вважати фразеологізмом дво- або кількаслівну одиницю з різним ступенем ідіоматичности та метафоричности її складників, здатну до відтворюваности. Запропоновано методологію діахронійного студіювання фразеологізмів, що ґрунтована на таких ключових позиціях: 1) урахування суспільно-історичних умов, репрезентованих подіями політичного, соціального чи панівного ідеологійного, зокрема й релігійного, характеру; 2) знання зовнішньої та внутрішньої еволюції жанрів і стилів; 3) розуміння модусу мови; 4) усвідомлення антропоцентричности тексту; 5) застосування дослідницького лінгвістичного інструментарію для виокремлення фразеологізмів. Доведено, що фразеологійна система сучасної української мови є продуктом тривалого історичного розвитку, який у той чи в той хронологійний період об’єднував у собі різностильові та різножанрові мовні практики. Зв’язок між ними вибудувано навколо семантики етимона ключової лексеми фразеологізму, яка володіла фразотвірними потенціями і зумовлювала функціювання фразеологізмів із відповідним лексичним складником у тому чи в тому дискурсі. Аналіз фразеологійної одиниці з позицій дискурсу дає підстави для виявлення фразеологійної креативности, тому що в кожному тексті (окрім стандартизованих) використання фразеологізмів позначене індивідуальними вподобаннями автора, вибір стійкого сполучення слів зумовлений прагматикою створення тексту відповідного дискурсу. Проаналізований матеріал засвідчує використання в текстах різних дискурсів фразеологійних одиниць, які продовжували києворуську писемну традицію або були утворені чи запозичені українською мовою в досліджуваний період. Проаналізовані на матеріалі різних дискурсивних практик стійкі сполучення слів свідчать про складні процеси у фразеологійній системі української мови ХVІ–ХVІІІ ст.: вплив інших мов, запозичення і трансформація на власномовному ґрунті фразеологізмів із давніх мов, статус авторів (переважно особи церковного сану), що певною мірою визначав і статус уживаного ними варіанта тієї чи тієї фразеологійної одиниці. Студійовані тексти документують проникнення живомовної фразеології в щоденниковий, епістолярний, проповідницький та інші дискурси, репрезентуючи міжстильову взаємодію, що є однією з важливих тенденцій розвитку української мови. Кожен із дискурсів засвідчує успадкування новою українською мовою аналізованих фразеологійних одиниць. Окремі фразеологізми (загнати в тарапати, посадити на армату, за рукою) вперше отримали в дисертації історико-етимологійний коментар, деякі – уточнення генези або першої писемної фіксації (мафусаїлів вік, положити в довгий ящик та ін.). Дата реєстрації 2025-04-11 Додано в НРАТ 2025-04-11 Закрити