Реєстраційний номер
0525U000257, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор мистецтвознавства
Дата захисту
29-05-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Одеський оперний театр як музично-історичне явище та художньо-інституціональний феномен
Здобувач
Остроухова Наталія Володимирівна, Кандидат мистецтвознавства
Опонент Каплієнко-Ілюк Юлія Володимирівна
Опонент Драч Ірина Степанівна
Опонент Новакович Мирослава Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової
Опис
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 – музичне мистецтво. Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової. Одеса, 2024.
Одеський театр опери та балету завжди відігравав і відіграє значну роль у культурному житті країни. Він є гордістю і славою Одеси й України. Саме тут вперше після виконання в Італії прозвучали такі відомі й популярні опери, як «Севільський цирульник» Дж. Россіні, «Лючія ді Ламмермур» Г. Доницетті, «Тоска» Дж. Пуччіні…
Висока художня репутація театру, який зробив значний внесок у справу становлення та відродження українського виконавського мистецтва, незмінно підтверджується його міжнародним авторитетом. На одеській сцені виступали всесвітньо відомі українські та зарубіжні майстри. У театрі створено концепцію відновлення, яка сприятиме розвитку національної культури, здійсненню репертуарної політики, яка також впливатиме на міжнародну співпрацю театру у галузі культури і мистецтва.
У монографії досліджуються історико-хронологічні засади діяльності Одеського оперного театру як художньо-інституціонального явища та музично-театрального феномена. Центральним напрямком роботи постає створення портретів провідних мистецьких особистостей, які сприяли становленню Одеського оперного театру, нині – Одеського національного академічного театру опери та балету, відкритого 1 жовтня 1887 року.
Розглянуто історію розвитку музичної та театральної культури у молодому місті, починаючи з кінця XVIII століття та по сьогодення, діяльність Першого міського театру як історичну й репертуарну передумову розвитку оперного театру в Одесі. Проаналізовано види керівництва оперно-театральною справою – від антреприз до державної форми управління театром. Досліджено питання взаємодії різних національних театральних культур, зокрема тих, що походять з європейських країн. Виявлено значення культури Одеси для становлення українського оперного театру й народження української національної опери. Доведено значення персоніфікації як необхідної методологічної складової у вивченні музично-театральної творчості.
В долі Одеського театру поєдналися факти і події різного масштабу та значення – від колективного до особистісного. Тому одним з центральних напрямків роботи було створення портретів провідних мистецьких особистостей, які сприяли становленню Одеського оперного театру, нині – Одеського національного академічного театру опери та балету, відкритого 1 жовтня 1887 року.
Одним з головних завдань автора було детальне розкриття поняття такого феномену, яким є національний український оперний театр в умовах сучасного буття мистецтва у глобалізаційних процесах культури нового тисячоліття. Доведено, що навіть в умовах військового часу, театр успішно вирішує проблеми свого буття і розвитку за межею національних, гендерних, професійних культур, які склалися у транскультурному просторі світу.
Дата реєстрації
2025-05-19
Додано/оновлено в НРАТ
2025-05-19 / 2026-07-01
