Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0525U000258, Докторська дисертація На здобуття Доктор юридичних наук Дата захисту 26-05-2025 Статус Запланована Назва роботи Кримінально-правова охорона приватного та сімейного життя людини в Україні Здобувач Стоматов Едуард Григорович, Опонент Загиней-Заболотенко Зоя Аполлінаріївна Опонент Дудоров Олександр Олексійович Опонент Волкова Юлія Анатоліївна Опис Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право». – Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2025. В дисертації висвітлено результати комплексного фундаментального дослідження, що ґрунтується на сучасних наукових здобутках представників вітчизняної й європейської правової науки, в якому розв’язано важливу науково-прикладну проблему визначення кримінально-правових засад охорони приватного та сімейного життя в Україні, обґрунтовано низку концептуальних положень, висновків і рекомендацій щодо удосконалення законодавства та його застосування правоохоронними органами та судами. В роботі систематизовано наукові знання про стан розробки кримінально-правової охорони приватного та сімейного життя людини, проаналізовано етапи формування змісту концепту права людини на приватність та його трансформацію в міжнародному вимірі; простежено інституалізацію права на приватність в історії українського конституціоналізму. Установлено, що генеза кримінально-правової охорони права на недоторканість приватного життя в новітній історії України характеризується своєю складністю та повною залежністю від підходів до розуміння та реалізації прав людини, зокрема особистих (приватних). Реалізація права на недоторканність приватного життя та його кримінально-правова охорона чітко демонструють сутнісні відмінності між тоталітарною, авторитарною та правової державами, ступенем розвитку громадянського суспільства. Стан кримінально-правової охорони права на недоторканність приватного життя в новітній історії України визначено як такий, що здебільшого залежить від рівня визначення конституційного права поваги та невтручання у приватне та сімейне життя людини в комплексі з іншими правами і свободами, розвиненості та дієвості системи інституційних, правових, процесуальних і судових гарантій їх дотримання, достатньої сформованості інститутів громадянського суспільства, політичного режиму в державі, відсутності дестабілізуючих внутрішньо і зовнішньо політичних процесів тощо. У підсумку проведеного дослідження розроблено теоретико-методологічні підходи щодо визначення поняття кримінально-правової охорони права на приватне та сімейне життя в гносеологічному, онтологічному та аксіологічному аспектах та сформульовано поняття кримінально-правової охорони приватного та сімейного життя людини як імперативної владної діяльності, здійснюваної з метою забезпечення належної реалізації цього особистого немайнового права та убезпечення його від протиправного впливу, що полягає у встановленні кримінально-правових заборон Верховною Радою (нормативний рівень кримінально-правового регулювання) та застосуванні забороняючих кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за конкретні посягання на приватне та сімейне життя людини, у разі вчинення відповідного кримінального правопорушення, передбаченого КК України, судом (індивідуальний рівень нормативно-правового регулювання). Значна увага в роботі приділена уточненню об’єкта та меж кримінально-правової охорони приватного та сімейного життя людини в системі правової охорони та досліджено кримінально-правову охорону як частину (елемент) правової охорони поваги до приватного та сімейного життя, яка здійснюється як публічно-правовими (конституційно-правове гарантування, адміністративно-правова охорона), так і приватно-правовими засобами (цивільно-правовий захист) та визначено особливості кримінально-правової охорони в аспекті ultima ratio. З’ясовано вплив негативного та позитивного обов’язків держави щодо захисту прав людини на формування моделі кримінально-правова охорони приватного життя людини в Україні. Розвинуто наукові позиції, що практика ЄСПЛ, точніше правові позиції, сформовані як результат легального тлумачення положень Європейської конвенції, в яких і об’єктивується її дія, можуть визнаватися міжнародно-правовим джерелом кримінального права України, кримінально-правової політики, утім не кримінального законодавства, оскільки не є нормами прямої (безпосередньої) дії, і в такому розумінні конвенційні приписи щодо забезпечення поваги на недоторканність приватного життя людини, розтлумачені ЄСПЛ в рішеннях (незалежно чи щодо України чи будь якої іншої держави-учасниці Конвенції), можуть визнаватися приводами криміналізації й визначати обсяг кримінально-правової охорони. Дата реєстрації 2025-05-19 Додано в НРАТ 2025-05-19 Закрити