Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0525U000293, Докторська дисертація На здобуття Доктор наук з державного управління Дата захисту 19-06-2025 Статус Запланована Назва роботи Механізм формування інституту партнерства держави, бізнесу і третього сектору в Україні Здобувач Слюсаренко Вікторія Євгенівна, Кандидат економічних наук Опонент Дєгтяр Олег Андрійович Опонент Дацій Надія Василівна Опонент Орлова Наталія Сергіївна Опис У дисертації систематизованно науково-методологічні засади ефективного функціонування інституту тристороннього партнерства держави, бізнесу та інститутів громадянського суспільства, розроблено модель ефективного його функціонування. У процесі дослідження теоретичних засад сутності партнерства держави, бізнесу та третього сектору виокремлено принципи їх взаємодії, що інституціалізують тристоронню співпрацю. Висвітлено організаційні аспекти забезпечення державної політики підтримки та розвитку міжсекторального партнерства. Головні з них такі: входження України до Міжнародної організації праці (МОП), основною метою якої було поширення ідеї соціальної відповідальності; розгляд і затвердження законопроектів з питань соціального партнерства, самоорганізації населення, участі громадян в управлінні державними справами, у формуванні державної політики; утворення консультативно-дорадчих органів; діяльність громадських рад та інше. Здійснено науковий аналіз досвіду країн з усталеними демократичними традиціями в результаті якого вказано, що самоорганізація громадян на місцевому рівні здійснюється через інститути неприбуткового – третього сектору. Виділено, що найбільш поширені серед них є благодійницькі інституції, які переважно функціонують у формі асоціацій і трастів, легалізація яких не потребує створення юридичної особи. Вказано, що прикладом прозорості діяльності даного сектору може послужити наявність спеціальних агенцій добровільної діяльності (Сполучене Королівство), звернення до яких дозволяє отримати інформацію про види суспільно-корисної роботи. Практичний досвід Польщі, Японії, Швейцарії, Норвегії, Філіппін, США, Канади та Туреччини з унормування роботи ефективних інституцій економічної самоорганізації населення дозволяє дійти висновку, що така самоорганізація показує успішні моделі управління ресурсами учасників партнерства ефективного розвитку територій і держави в цілому. Досліджено цифровізацію як механізм міжсекторної взаємодії та виокремлено принципи ефективності такої взаємодії: відкритості та прозорості, довіри, субсидіарності, ефективного розподілу ресурсів, взаємоконтролю, підвищення якості надання адміністративних послуг, забезпечення доступу громадян до інформації органів влади за допомогою сучасних інформаційних технологій, економії часових та матеріальних ресурсів уряду, громадян, бізнесу, звільнення службовців від рутинної роботи, деперсоніфікації взаємовідносин громадян, представників бізнесу у взаєминах з державними службовцями, можливості цілодобового отримання адміністративних послуг та інше. Розглянуто моделі електронного уряду зарубіжних країн. Виявлено переваги застосування електронного уряду: зростання виробництва інформаційно-комп’ютерних технологій і частки інформаційно-комп’ютерного бізнесу; покращення взаємодії з громадянами; підвищення якості надання адміністративних послуг; прозорість діяльності органів влади; формування партнерських відносин між владою й бізнесом із залученням громадських організацій. Визначено роль держави, бізнесу й громадськості в системі трипартизму: держава виступає арбітром, що встановлює закони, норми і правила, які виконуються за допомогою державного апарату; бізнес-структури діють методами купівлі-продажу, підтримують поширення підприємницьких ідей, ініціатив і досвіду управління, проводять науково-дослідні і проєктні роботи, організовують діяльність з розроблення та реалізації нових технологічних процесів та нової продукції, задовольняють матеріальні потреби суспільства, здійснюють функції із забезпечення зайнятості населення; третій сектор покликаний поєднати інтереси всіх учасників процесу інноваційного розвитку за допомогою досягнення багатосторонніх домовленостей, що виходять за межі державних настанов і комерційних контрактів. У ході дослідження з’ясовано, що інфраструктурою для тристоронього партнерства є комплекс елементів, що забезпечують функціонування міжсекторної взаємодії, одним з яких є електронне урядування. Виділено основні форми взаємодії органів влади з бізнес-структурами та організаціями громадянського суспільства: участь організацій громадянського суспільства в розробленні та обговоренні проєктів нормативно-правових актів із питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, інтересів широких верств населення, прав і свобод людини та громадянина; здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади; надання соціальних послуг населенню; утворення спільних консультативно-дорадчих та експертних органів, рад, комісій, груп; виконання спільних проєктів. Ключові слова: тристороння взаємодія, міжсекторальна взаємодія, публічно-приватне партнерство, публічний сектор, громадський сектор, комерційний сектор, принципи иміжсекторальної взаємодії, інститут тристороннього партнерства, механізм міжсекторальної взаємодії, трипартизм, державне управління, місцеве самоврядування. Дата реєстрації 2025-06-11 Додано в НРАТ 2025-06-11 Закрити