Реєстраційний номер
0525U000309, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор юридичних наук
Дата захисту
18-07-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Злочинність у пенітенціарній сфері України: теорія і практика.
Здобувач
Колодчин Дмитро Васильович, Кандидат юридичних наук
Опонент Халимон Сергій Іванович
Опонент Пузирьов Михайло Сергійович
Опонент Шкута Олег Олегович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Одеський державний університет внутрішніх справ
Опис
Дисертацію присвячено кримінологічній характеристиці злочинність у пенітенціарній сфері України та запобігання їй. Проаналізовано у хронологічному порядку праці вітчизняних вчених у відповідній сфері, розкрито стан дослідження злочинність у пенітенціарній сфері України шляхом поглибленого вивчення його проблем. Зазначено, що у вітчизняній кримінологічні науці відсутнє окреме дослідження злочинності у пенітенціарній сфері України як відносно цілісного феномену, тому науковий пошук був спрямований через призму наявних наукових робіт з даної проблематики, охопив водночас, запобігання злочинності в місцях несвободи та в уповноважених органах з питань пробації.
Указано, що низка вітчизняних науковців, не надаючи визначення «злочинність у пенітенціарній сфері», лише констатують про її належність до виду рецидивної злочинності. Доведено, що невизначеність поняття «злочинність у пенітенціарній сфері» унеможливлює пізнання його сутності, розкриття змісту, встановлення істотних форм і способів вияву, закономірностей детермінації, що в цілому негативно впливає на стан, рівень і тенденції вчинення нових кримінальних правопорушень у місцях несвободи та в уповноважених органах з питань пробації
Розглядаючи злочинність у пенітенціарній сфері, доведено, що із методологічних позицій дана проблема має розглядатися як система логічно узгоджених, послідовних, ієрархічно упорядкованих питань, де одні передують іншим і визначають їх зміст. Наведені в роботі теоретико-методологічні засади дослідження злочинність у пенітенціарній сфері визначили засадничі (базові) положення та забезпечили відповідну архітектоніку й структурно-логічну схему наукового пошуку.
Сформульовано авторський підхід до злочинності у пенітенціарній сфері. До неї віднесено такі групи злочинів: 1) некорисливі насильницькі злочини; 2) корисливі насильницькі злочини; 3) насильницькі злочини, що посягають на волю, честь і гідність особи, громадську безпеку, а також на авторитет органів державної влади; 4) насильницькі злочини, що посягають на правосуддя; 5) корупційні та інші злочини у сфері службової діяльності персоналу установ виконання покарань. Науково обґрунтовано поняття злочинності в пенітенціарній сфері та її зміст.
Сформульовано авторське визначення «злочинність у пенітенціарній сфері» – це злочинність, яка охоплює місця несвободи ДКВС України та уповноважені органи з питань пробації, і представляє собою сукупність форм девіантності, властивість яких відтворює вчинення як засудженими так і персоналом, кримінальних правопорушень за певний проміжок часу.
Доведено, що злочинність у пенітенціарній сфері є багатостороннім явищем, суспільна небезпечність якого визначається не лише кількісно-якісними показниками, посяганням на життя та здоров’я особи, посяганням на досягнення мети правосуддя, а й місцем, умовами та обстановкою відбування покарання засудженим та їх взаєминами між собою і працівниками місць несвободи та уповноваженими органами з питань пробації.
Найбільшу небезпеку злочинність у пенітенціарній сфері становить при вчинені засудженими нападу на адміністрацію установ виконання покарань для усунення перешкод, заволодіння зброєю, яку вони використовують для чинення збройного опору при подальшому їх затриманні (особливо під час втечі), а також для вчинення нових злочинів, зокрема тяжких і особливо тяжких. Водночас вчинення засудженими кримінальних правопорушень в місцях несвободи та в уповноважених органах з питань пробації спричиняють процеси, що дезорганізують діяльність пенітенціарної системи та інших правоохоронних органів, створюють загрозу громадській безпеці.
Визначено концептуальні передумови формування державної політики у сфері виконання покарань та пробації щодо злочинності у пенітенціарній сфері. З позиції реформування кримінально-виконавчої системи України і її трансформації в пенітенціарну систему, вимагає зміни пріоритетів державної політики у сфері виконання покарань та пробації, її подальшої демократизації, гуманізації та наближення до європейських стандартів поводження із засудженими та ув’язненими направлену на дієві заходи протидії та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як у місцях несвободи ДКВС України так і в уповноважених органах з питань пробації.
Водночас вирішення окресленого кола проблемних питань дасть можливість істотно вдосконалити теорію і практику запобігання злочинності в пенітенціарній сфері, значно посилить кримінологічний тиск на різні форми її вияву, як серед засуджених так і персоналу місць несвободи ДКВС України так уповноважених органах з питань пробації.
Доведено, що всі суб’єкти державної політики у сфері виконання покарань і пробації мають розглядатися не ізольовано, а в якості складної інституційної системи, і діяти вони мають на всіх шести рівнях: доктринальному, науковому, програмному, нормативному, правозастосовному та міжнародному.
Дата реєстрації
2025-06-26
Додано/оновлено в НРАТ
2025-06-26 / 2026-07-01
