Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0525U000353, Докторська дисертація На здобуття Доктор юридичних наук Дата захисту 06-09-2025 Статус Запланована Назва роботи Кримінальна відповідальність за шахрайство: доктрина, законодавство, практика Здобувач Кришевич Ольга Володимирівна, к.ю.н. Опонент Назимко Єгор Сергійович Опонент Лихова Софія Яківна Опонент Курилюк Юрій Богданович Опис Специфіка боротьби з шахрайством на сучасному етапі визначається не лише зростанням його кількісних показників, але й появою нових типових форм цього кримінального правопорушення та підвищенням його суспільної небезпеки. Доведено, що, незважаючи на встановлення кримінальної відповідальності за шахрайство, дія ст. 190 КК України не є достатньо ефективною, оскільки ця норма містить окремі конструктивні недоліки, які ускладнюють її практичне застосування, а покарання часто не досягає своєї мети та не забезпечує належного запобіжного впливу. Варто зазначити, що нині чинний КК України передбачає відповідальність за шахрайство не лише у ст. 190 КК України, але й в інших нормах (ст. 222, 262, 289, 308, 312, 313, 357, 410 КК України), які розташовані в різних розділах кримінального закону і станом на сьогодні завдання науки полягає у формулюванні обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо правильного та уніфікованого застосування цих норм. Розроблено загальнотеоретичний підхід до характеристики кримінально-правового інституту шахрайства як системи відносно самостійних правових норм, що розміщені у різних розділах Особливої частини КК України й регулюють однорідну групу взаємозалежних суспільних відносин, встановлюють кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою чи використання обману у вигляді надання неправдивої інформації, а також прагнення винної особи одержати матеріальну вигоду для себе або інших осіб, спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна (права на майно). Запропоновано доктринальне визначення кримінально-правових понять, що суттєво впливають на кваліфікацію шахрайських кримінальних правопорушень: а) «обман» як спосіб впливу на людську психіку, що полягає у навмисному безпосередньому чи опосередкованому введенні потерпілої чи іншої особи в оману або підтриманні вже наявного стану омани шляхом передачі інформації, повідомлення неправдивих відомостей, які не відповідають дійсності чи замовчування про відомості, про різноманітні факти, які потерпіла особа сприймає у викривленому вигляді, хоча повідомлення про них було обов’язковим з метою схилити цю особу до певної поведінки; б) «зловживання довірою», що розкривається через використання винною особою відносин, які базуються на стосунках з потерпілою особою та вчиняються з метою протиправного заволодіння чужим майном. Обґрунтовано з метою забезпечення кримінально-правової протидії новим способам шахрайства («фішинг», «міскодінг», «криптовалюта» тощо) внесення змін до КК України, у частині криміналізації діянь, які вчиняються шляхом використання комп’ютерної системи чи інформаційно-комунікаційної мережі шляхом введення, видалення, блокування, модифікації комп’ютерної інформації або іншого втручання у функціонування засобів зберігання, обробки або передачі такої інформації із заподіянням значної шкоди потерпілому; Установлено вплив збройної агресії проти України на формування та застосування нових видів шахрайських діянь, пов’язаних з псевдоволонтерством, використанням методів соціального інжинірингу, фейковою фінансовою допомогою, у тому числі через фішинг тощо. Надано кримінально-правову інтерпретацію «міскодингу» як виду шахрайства в банківській еквайринговій мережі, що полягає у маніпуляції з кодуванням і транзакцією платежу через підміну його призначення при здійсненні незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор у мережі Інтернет (казино, букмекери), які надходять на розрахункові рахунки залучених банків або електронні гаманці, або криптообміну. Такі діяння дає змогу ліцензіатам чи залученим компаніям приховувати з обманом споживачів реальну мету операцій-проведення азартних ігор у мережі Інтернет та ухилятися від сплати податків. Запропоновано положення диспозиції статті 190 КК України шляхом заміни у частині першій сполучника «або» на кому, а також посилення покарання за шахрайство, вчинене службовою особою в умовах воєнного або надзвичайного стану (зменшити амплітуду коливання строку у відповідних частинах норми, установити більш суворе покарання в основному складі, запровадити додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, конфіскацію відповідних шкідливих програмних чи технічних засобів). Обґрунтувано необхідність правового врегулювання повноважень органів пробації щодо вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу, призначеного судом як основного чи додаткового покарання за шахрайські кримінальні правопорушення, або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі. Дата реєстрації 2025-08-18 Додано в НРАТ 2025-08-18 Закрити