Реєстраційний номер
0525U000356, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор юридичних наук
Дата захисту
19-09-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Концепція господарсько-правового регулювання ринку віртуальних активів: теорія і практика
Здобувач
Кулик Олег Ігорович, Кандидат юридичних наук
Консультант Гудіма Тетяна Степанівна
Опонент Гарагонич Олександр Васильович
Опонент Подцерковний Олег Петрович
Опонент Милаш Вікторія Сергіївна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Державна установа "Інститут економіко-правових досліджень імені В. К. Мамутова Національної академії наук України"
Опис
Дисертаційна робота є самостійною завершеною науковою працею, в якій вперше у національній доктрині господарського права розроблено концептуальні положення, спрямовані на розв’язання важливої теоретичної та практичної проблеми господарсько-правового регулювання ринку віртуальних активів, здійснено теоретичні узагальнення та обґрунтовано нові концептуальні положення і пропозиції з удосконалення відповідного законодавства.
Обґрунтовано концептуальні засади формування інституціональної моделі ринку віртуальних активів як цифрової системи правовідносин, що охоплює емісію та оборот віртуальних активів, функціонує на засадах структурної подільності, багаторівневого регулювання (публічного, саморегуляторного та протокольно-автоматизованого) і передбачає участь суб’єктів, взаємодія яких здійснюється через алгоритмічно реалізовані правові механізми відповідно до lex cryptographica. Обґрунтовано, що ринку віртуальних активів властиві такі спеціальні функції: валідованої емісії, цифрового обороту, верифікованого зберігання, а також інтероперабельності.
Аргументовано співвідношення понять «цифровий актив», «віртуальний актив» та «криптоактив» шляхом уточнення, що «цифровий актив» охоплює ширше коло явищ, ніж віртуальні та криптоактиви; ключовою ознакою віртуальних активів є їх належність до цифрових речей, здатність бути об’єктом цивільних прав та мати вартість, а криптоактивами цифрові або віртуальні активи стають лише за умови використання криптографічних засобів захисту. Визначено правову природу забезпечених віртуальних активів як об’єктів із подвійним статусом – цифрової речі та вираження майнових прав на базовий об’єкт забезпечення. Запропоновано класифікацію віртуальних активів за двома критеріями: забезпеченості (незабезпечені, забезпечені – токени електронних грошей, токени з прив’язкою до активів) та за криптографічним захистом (криптоактиви і незахищені активи).
Сформульовано ключові напрями удосконалення відповідного законодавства. Умотивовано, що lex cryptographica, який являє собою сукупність правил поведінки, встановлених і забезпечених програмними обмеженнями коду, може виконувати роль допоміжного інструмента, виконуючи превентивну функцію: обмеження потенційно неправомірних дій на рівні коду, забезпечуючи технологічну дисципліну та правомірну поведінку суб’єктів ринку.
Сформовано узагальнену модель інституційної системи державного регулювання ринку віртуальних активів. Обґрунтовано, що державний контроль на ринку має базуватись на принципах пропорційності, правової визначеності та недискримінаційності, передбачаючи презумпцію добросовісності учасників.
Запропоновано впровадження еволюційної моделі інституційного розвитку ринку, ключовим елементом якої є коеволюція новітніх технологій та державного регулювання, що дозволить врахувати особливості регулювання цифрової економіки, забезпечити дотримання публічних інтересів, створить передумови для дотримання принципу пропорційності та недопущення надмірного втручання у ринкові механізми.
Визначено обмеження використання технологій штучного інтелекту для реалізації принципів державного регулювання ринку віртуальних активів з огляду на непрозорість алгоритмів і відсутність можливості когнітивної верифікації рішень, що ухвалюються в межах «чорної скриньки».
Конкретизовано правову природу саморегулювання на ринку віртуальних активів шляхом конкретизації його прояву як двоформного механізму – локального (внутрішнього) регулювання (через встановлення стандартів поведінки учасників) та організаційного (через створення саморегулівних організацій).
Обґрунтовано пріоритетні напрями наближення законодавства України до права ЄС у сфері цифрової економіки з урахуванням особливостей правового регулювання ринку віртуальних активів, а також інституційної та регуляторної спроможності суб’єктів регулювання ринку віртуальних активів (ESMA, EBA та ECB).
Запропоновано класифікацію учасників ринку віртуальних активів шляхом виділення трьох функціональних груп: основні, інфраструктурні та регуляторні. Зазначений підхід базується на аналізі характеру діяльності, обсягу повноважень та ролі суб’єктів у структурі ринку, що дозволяє більш чітко визначити їх правовий статус, межі компетенції та взаємодію.
Уточнено правову природу інфраструктури ринку віртуальних активів як сукупності технічних, правових, інформаційних та інституційних елементів, які забезпечують оборот віртуальних активів і взаємодію учасників ринку.
Сформульовано розширене правове розуміння операцій з віртуальними активами як будь-яких дій з ними (купівля-продаж, обмін, зберігання тощо), перелік яких не може бути фіксованим у зв’язку з технологічною динамікою та появою нових форм правової взаємодії.
Обґрунтовано доцільність застосування до правовідносин щодо обороту віртуальних активів в Україні доктрини deemed ownership, відповідно до якої особа, яка контролює криптографічний ключ до віртуального активу, презюмується власником такого активу.
Дата реєстрації
2025-08-20
Додано/оновлено в НРАТ
2025-08-20 / 2026-07-01
