Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0525U000357, Докторська дисертація На здобуття Доктор історичних наук Дата захисту 15-07-2025 Статус Запланована Назва роботи Москвофіли Галичини: генеза, діяльність, ідеологія (1914 – 1939) Здобувач Орлевич Ірина Василівна, к.і.н. Опонент Райківський Ігор Ярославович Опонент Сухий Олексій Миколайович Опонент Пудлоцкі Томаш Мечиславович Опис Розглянуто генезу галицького москвофільства, причини його відродження в міжвоєнний період, роль у суспільно-політичному та культурному житті українців Галичини. Об’єктивне дослідження цього явища ускладнювала його висока заполітизованість, що значною мірою зумовлено самою історією формування й розвитку москвофільства на західноукраїнських землях. Комплексне засто¬сування історико-хронологічного, історико-порівняльного й типологічного, якісного та кількісного підходів, історії ідей і ментальності, синхронно з мето¬дами суміжних дисциплін (структурно-семіотичного й семантичного аналізу ди¬с¬курсів і концептів тощо) дає змогу по-новому представити панорамну картину ге¬не¬зи, передумов і трансформацій москвофільства 1920‒1930-х рр. у його організаційно-інституційному, суспільно-політичному, ідеологічному та культурному аспектах. Аналіз напрацювань вітчизняних і зарубіжних учених, виявлення й інтерпретація невідомих архівних джерел дозволили дійти висновку, що галицьке москвофільство/русофільство зародилося в середині ХІХ ст. як наслідок політичної диференціації колись єдиного руського руху та поділу модерної руської ідентичності. В основу своїх ідейних переконань москвофіли поклали дослідження історика Д. Зубрицького. Діячі цієї течії розглядали галичан («галицко-русских») як представників малоросійського етносу, який, згідно з їхньою концепцією, разом з білорусами та росіянами і творив «русскій народ». Показано, що одним з переломних моментів у розвитку москвофільства стала Перша світова війна. У Галичині вона почалася з репресій проти москвофілів, яких інтернували в табори Талергоф і Терезин. Натомість російська окупація краю в 1914–1915 рр., навпаки, сприяла короткочасному витісненню українофільського сегмента й зміцненню москво¬фільського. Згодом певний час здавалося, що москвофільство в Галичині вже не відродиться, однак з крахом царату і приходом до влади більшовиків та закінченням війни москвофіли почали реемігрувати. Зазначено, що діяльність москвофілів була спрямована на пропаганду російської ідеї, інтеграцію краю в Російську імперію та боротьбу з українофільством і австрофільством. Доведено, що відродженню москвофільства у 1923 р. (заснування «Русскої народної організації» (РНО), 1928 р. перейменована на «Русску селянську організацію» (РСО)) сприяли конформізм представників цієї течії щодо польської влади й підтримка з її боку, що допомогло офіційно уконституюватись у новій політичній системі, а також наявність прорусофільськи налаштованого духовенства та селянства в краї. Зміну назви партії РНО на РСО москвофіли пояснювали потребою партії зосередити свої завдання на вирішенні проблем селянства. Москвофільські діячі засуджували більшовизм як політичний режим, виступали проти курсу керівництва СРСР на українізацію, вважаючи, що це санкціонує «сепаратизм» та розбиває культурно-національну єдність «русскаго народа». Із припиненням такого курсу москвофіли поступово змінили свою думку про суспільно-політичні процеси у Радянському Союзі – аж до цілковитого їх схвалення. Декларуючи лояльність до польської влади, що забезпечувало їм легальне існування як політичного організму, москвофіли, як і більшість українських партій, критикували політику польського уряду, спрямовану на асиміляцію українського населення. «Русска народна організація» виступала проти політики ІІ Речі Посполитої щодо українського народу у сферах економіки, науки й освіти, релігії, протестуючи проти тогочасного мовного законодавства, колонізації «національно-русских» територій, недопущення місцевого «русского» люду до участі в купівлі землі тощо. Незмінними у розвитку москвофільства залишалися ідеологеми «русского мира» та «триєдиного русского народу». На зміну лоялізму до Австрії прийшов лоялізм до Польщі. Москвофільські діячі засуджували більшовизм як режим, що придушує свободу людини та сповідує атеїзм, і курс керівництва СРСР на українізацію, вважаючи, що це санкціонує «сепаратизм» «малоросів» і білорусів. Із припиненням цього курсу вони поступово змінили свою думку про суспільно-політичні процеси у Радянському Союзі – аж до цілковитого схвалення. Дата реєстрації 2025-08-20 Додано в НРАТ 2025-08-20 Закрити