Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0525U000367, Докторська дисертація На здобуття Доктор юридичних наук Дата захисту 12-09-2025 Статус Захищена Назва роботи Міжнародно-правова суб’єктність Римської імперії: юридичні концепції доби домінату Здобувач Мельник Віктор Мирославович, Кандидат політичних наук Опонент Кириченко Володимир Євгенійович Опонент Гавриленко Олександр Анатолійович Опонент Макарчук Володимир Степанович Опис Дисертація у вигляді наукової доповіді (захист наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії – Мельник В. М. Міжнародно-правова суб’єктність Римської імперії: юридичні концепції доби домінату: монографія. Київ – Харків – Вінниця: ТВОРИ, 2025. 1080 с.) на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень». − Харківський національний університет внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України, Харків, 2025. У дисертації вперше систематизовано теоретичні засади та історичні умови становлення міжнародно-правової суб’єктності Римської імперії за доби домінату, що дозволило поставити і розв’язати кардинально нову проблему класифікації, розмежування та надання дефініцій відповідним концепціям. Автором уперше виокремлюються та класифікуються концепції міжнародно-правової суб’єктності Римської імперії, що відповідають критеріям: 1) інтерпретації сфер і способів імператорської юрисдикції; 2) формату утвердження християнської правової ідентичності Імператорського Риму. Синтезуються елементарні (міжнародно-правові) та якісні (державно-правові) засади дослідження міжнародної правосуб’єктності, класифікуються три загальнометодологічні течії (антикознавча, медієвістична, візантиністична) і три конкретно-історичні дослідницькі напрями (германістичний, романістичний, синтетичний), пов’язані з предметом дослідження. Дисертантом охарактеризовано три групи першоджерел у вивченні концепцій міжнародної правосуб’єктності Римської імперії ІІІ-VI ст.: 1) договори Римської імперії із Сасанідським Ераншахром запропоновано вважати двосторонніми угодами рівноправних держав; 2) договори Римської імперії із клієнтськими політичними утвореннями (передусім Великою Вірменією та Лазикою) запропоновано вважати двосторонніми угодами, ініційованими державою-патроном із нерівноправними союзниками; 3) договори Римської імперії з варварськими племінними союзами про надання їм правового режиму lex foedus запропоновано вважати інституціоналізованою практикою одностороннього надання державою-зверхником федератських прав нерівноправному союзнику. Сформульовано дефініцію lex foedus у якості публічно-правового режиму доби домінату, що надавався римськими імператорами варварським племенам на засадах визнання племінними елітами верховної влади імператора, складання клятви вірності на адресу «Римського Народу», прийняття обов’язку координувати племінну політику з інтересами Імперії, отримання від Імператорського Риму офіційної фінансової винагороди та коштовних подарунків, а також передбачав присвоєння «федератам» формалізованого у публічно-правовому просторі Імперії «союзницького» статусу, зобов’язуючи його носіїв підтримувати військові кампанії Імператорського Риму. Конкретизовано визначення «домінату», що розглядається публічно-правовим (державним) режимом Римської імперії III-VI ст., в умовах якого імператор (як «август» і «домінус») отримував повноваження прямого контролю над провінційними структурами управління, а також право пожалування режиму lex foedus без офіційної санкції Сенату. Вперше систематизовано вісім головних рис «домінату» як публічно-правового режиму Римської імперії упродовж ІІІ-VI ст.: 1) офіційне запровадження та використання в юридичних актах титулатури домінату; 2) артикуляція збереження виборчих процедур (інститутів демократії) і республіканської форми правління; 3) поглиблення традицій принципатної федеративної форми устрою інструментами бюрократичної підзвітності міст, провінцій і клієнтських політій; 4) зменшення повноважень адміністрацій окремих провінцій на користь канцелярій префектур преторія; 5) повне скасування інституту сенатських провінцій; 6) виокремлення канцелярій магістрів мілітум і префектів преторія; 7) збільшення імператорських повноважень через непідконтрольну законодавчому органу комунікацію імператора з екстралімесними племенами і клієнтськими політіями; 8) суттєве посилення значення імператорської магістратури Pontifex Maximus у порівнянні з добою принципату. Дата реєстрації 2025-08-11 Додано в НРАТ 2025-08-22 Закрити