Реєстраційний номер
0525U000384, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор медичних наук
Дата захисту
12-09-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Віддалені наслідки бойової черепно-мозкової травми: клініко-неврологічні та клініко-психологічні кореляти
Здобувач
Черненко Інна Іванівна, Кандидат медичних наук
Опонент Паєнок Анжеліка Володимирівна
Опонент Шкробот Світлана Іванівна
Опонент Волосовець Антон Олександрович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Державна установа “Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина Національної академії медичних наук України”
Опис
Дисертацію присвячено комплексному вивченню віддалених наслідків бойової черепно-мозкової травми (бЧМТ) з фокусом на її клініко-неврологічні й клініко-психологічні кореляти. Актуальність проблеми зумовлена високою поширеністю бЧМТ та її множинними віддаленими наслідками, що запускають каскад судинних і нейропсихічних порушень у працездатному віці й погіршують якість життя та соціальне функціонування постраждалих; при цьому травматичний генез нерідко маскується під «чисто судинну» патологію, хоча реальні механізми є поєднаними — травматично-судинними. Об’єктом дослідження було обрано бойову черепно-мозкову травму, предметом дослідження — клініко-неврологічні та клініко-психологічні віддалені її наслідки. Мета дослідження була визначена як підвищення ефективності надання кваліфікованої медичної допомоги пацієнтам з бЧМТ різної тяжкості та тривалості на основі ідентифікації клініко-неврологічних та клініко-психологічних корелятів її віддалених наслідків.
За дизайном дослідження робота здійснювалась у три етапи. Відбір пацієнтів проводили на базі неврологічних ліжок Комунального неприбуткового підприємства Харківської обласної ради «Обласний госпіталь ветеранів війни» з 2014 по 2025 рр. Загалом обстежено 350 демобілізованих осіб, у яких за МКХ-10 виставлено код Т90.5 («наслідки внутрішньочерепної травми»). Пацієнтів аналізували з урахуванням ступеня тяжкості первинної травми (легка, середньої тяжкості, тяжка) та тривалості наслідків (6-12 місяців, 1–3 роки та 4–7 років). Середній вік пацієнтів склав 40,3±1,7 років.
В роботі були використані наступні методи дослідження: клініко-анамнестичний та клініко-неврологічний (з об’єктивізацією за шкалою NOS-TBI), психодіагностичний з застосуванням адекватних меті і завданням інструментарієм (таблиці Шульте для оцінки уваги та темпу сенсо-моторних реакцій і розумової працездатності; тесту О. Лурія на запам'ятовування десяти не зв'язаних за змістом слів; Монреальської шкали когнітивного дефіциту; DASS-21; опитувальника SCL-90-R; військового варіанут Міссісіпської шкали для для оцінки посттравматичних реакцій; методики дослідження соціально-психологічної адаптації К. Роджерса – Р. Даймонд; методики «Копінг-тест» Р. Лазаруса; багатомірної шкали соціальної підтримки Д. Зімета; методики SF-36), комплекс інструментальних методів (ЕЕГ, ультразвукова доплерографія судин шиї, СКТ/КТ, МРТ), катамнестичний та статистичний аналіз (описова статистика; t-критерій для незалежних вибірок; порогове значення p>0,05 — відсутність статистичної відмінності). Обробка проводилася у STATISTICA 6.0 та MS Excel XP.
В результаті дослідження встановлено, що у віддаленому періоді незалежно від тяжкості первинної травми та давності її наслідків, провідними скаргами є головний біль, шум у вухах, запаморочення, нудота, хиткість та невпевненість під час ходи, порушення сну, відчуття страху й тривоги, напади тахікардії. Обґрунтовано доцільність базового МРТ-обстеження для подальшого динамічного порівняння та акцентує на складності диференціації дисциркуляторної та посттравматичної енцефалопатії, особливо при повторних ЧМТ; при цьому типовими для дисциркуляторного процесу є множинні мікровогнища у білій речовині, лейкоареоз, виражена двобічна атрофія та розширення просторів Вірхова—Робіна. Оцінювання уваги, темпу сенсомоторних реакцій і розумової працездатності за таблицями Шульте дозволило об’єктивізувати дефіцит концентрації й виснажуваність психічних процесів; сумарно виявлена когнітивна дисфункція поєднувалася з вираженістю депресивної, тривожної та посттравматичної симптоматики за шкалами SCL-90-R, DASS-21 та військовим варіантом Міссісіпської шкали. Порушення різнилися за профілем у міру зростання тяжкості травми та зі збільшенням давності катамнезу, що відображало системний характер наслідків. Вивчено особливості соціально-психологічної адаптації, актуального копінгового репертуару та соціальної підтримки у хворих на бЧМТ залежно від її тяжкості і тривалості, та ідентифікована їх роль у клінічний динаміці хвороби. Зафіксовано зворотній зв’язок середньої інтенсивності між станом соціально-психологічної адаптації і наявністю й вираженістю соціальної підтримки, та провідними клініко-неврологічними наслідками бЧМТ з урахуванням тяжкості і тривалості захворювання. Визначено причинно-наслідковий зв’язок між механізмом отримання травми (мінно-вибухова, вибухова, поєднання з вогнепальними осколковими пораненнями), та клініко-неврологічними й клініко-психологічними наслідками бЧМТ. Встановлено, що генез бЧМТ – контузійний або структурний – визначає клінічну варіантивність клініко-неврологічних і клініко-психологічних наслідків бЧМТ: за умови контузійного ураження в клінічній картині переважає афективна і посттравматична симптоматика неврологічного і психопатологічного спектру, а при структурних ураженнях має місце більша соматизація з ризиком формування структурної епілепсії.
Дата реєстрації
2025-09-02
Додано/оновлено в НРАТ
2025-09-02 / 2026-07-01
