Реєстраційний номер
0525U000466, Докторська дисертація
На здобуття
Доктор юридичних наук
Дата захисту
21-11-2025
Статус
Захищена
Назва роботи
Еволюція місцевого самоврядування на українських землях в складі Австрійської (Австро-Угорської) та Російської імперій у ХІХ столітті (історико-правовий аспект)
Здобувач
Бутирін Євген Олександрович, Кандидат юридичних наук
Опонент Львова Єлизавета Олегівна
Опонент Зозуля Євген Вікторович
Опонент Головко Олександр Миколайович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет внутрішніх справ
Опис
У дисертації вперше систематизовано теоретичні засади та історичні умови еволюції інституалізації, організаційної будови та діяльності органів місцевого самоврядування на українських землях Австрійської (Австро-Угорської) і Російської імперій у ХІХ ст.; їх співставлення дозволило виявити особливості та відмінності нормативно-правового регулювання системи місцевого самоврядування двох імперій, показати її виплив на реформування публічної влади на містах в умовах збереження монархічної форми правління. Дисертантом проведено компаративний аналіз еволюції систем місцевого самоврядування на українських землях у складі двох імперій – Австрійській (Австро-Угорській) та Російській у ХІХ ст. та виявлені загальні закономірності й особливості інституалізації та організаційно-правових засади діяльності органів місцевого самоврядування, що створювались під час реформування територіальної організації публічного управління в імперіях. Артикульовано, що в окремі періоди державогенезу європейських країн адміністративна централізація ставала потужним знаряддям централізації політичної та слугувала досягненню вищих державних цілей. Проте, коли країни Європи досягли державної єдності, а бюрократична держава абсолютизувавшись впоралася зі своїм завданням, на політичній арені постає вимога громадської та особистої свободи, як реакція проти адміністративної централізації, що стала нагальним гаслом під час революційних змагань. Відтоді, саме антитентичний централізації концепт отримує підтримку провідних представників політичного середовища та юридичної науки у вигляді «місцевого самоврядування», «децентралізації», «local gowernment» та втілюється в правову площину законодавчими зібраннями Франції, Пруссії, Австро-Угорщини тощо. Саме розвиток місцевого самоврядування модерної доби стає невід’ємною складовою соціально-політичних та правових явищ ХІХ ст. Доведено, що революційні події ХІХ ст., які охопили більшість європейських держав, зокрема й Габсбурзьку монархію, зумовили проведення муніципальних реформ, заснованих на визнанні природних і невід’ємних прав громади. Місцеве самоврядування почало розглядатися як «четверта влада», підконтрольна закону та суду, але незалежна від урядових структур. У Російській імперії, попри поширеність слов’янофільських ідей про самобутність і автономність громади, революційна хвиля не мала істотного впливу на політичний лад. Замість радикальних змін відбулася часткова перебудова в межах «Великих реформ», що майже не торкнулася основ автократичного самодержавного правління. Реформатори намагалися інтегрувати органи місцевого самоврядування у поліційно-бюрократичну систему, поєднуючи елементи західних моделей із напівфеодальними порядками та традиційною общинною організацією.
Дата реєстрації
2025-10-20
Додано/оновлено в НРАТ
2025-10-27 / 2026-07-01
