Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0525U000477, Докторська дисертація На здобуття Доктор юридичних наук Дата захисту 21-11-2025 Статус Запланована Назва роботи Обов’язок як ціннісно-правовий феномен Здобувач Попович Терезія Петрівна, Кандидат юридичних наук Опонент Оніщенко Наталія Миколаївна Опонент Косович Віталій Мирославович Опонент Заєць Анатолій Павлович Опис Дисертація присвячена аналізу категорії обов’язку як ціннісно-правового феномену в його теоретичних, морально-правових, аксіологічних, методологічних та, особливим чином, історико-правових аспектах. Концептуалізуються основні наукові підходи до трактування обов’язку як відповідальності, як міри необхідної поведінки, як міри належної поведінки, як повинності, через призму правової свідомості, через призму принципу взаємності, крізь єдність прав і обов’язків. Виводяться п’ять ключових компонентів розуміння категорії обов’язку, а саме: поведінка особи, яка визначається не лише нормативними приписами, але й іншими соціальними регуляторами, легітимованими суспільством; певний рівень правової свідомості особи; належність поведінки; повинність як внутрішня морально-психологічна підпора реалізації обов’язку; відповідальність особи за вибір певного варіанта поведінки. Сформульовано авторське поняття правового обов’язку, визначено його основні ознаки і структуру. Розглянуто методологічні основи дослідження природи обов’язку, у розрізі чого було охоплено три рівні методології: філософську, загальнонаукову та спеціально-наукову. Особлива актуальність у сучасному методологічному дискурсі належить міждисциплінарному підходу, який здатен пояснити різносторонність та складність категорії обов’язку. Проведено аналіз уявлень про обов’язок у політико-правовій спадщині Давнього Світу та Середньовіччя. Антична спадщина на позначення широких конотацій обов’язку виводить категорію «належне» (і справедливе, і розумне, і благе, і природне, і моральне). Середньовічне бачення обов’язку варіюється від позитивістського і світського до юснатуралістського та християнського. Досліджено генезис обов’язку в епоху Нового часу. Акцентовано увагу на висвітленні природно- правових підходів до обов’язку в ученнях Г. Гроція, Т. Гоббса, Дж. Локка, Б. Спінози, Ж.-Ж. Руссо, С. фон Пуфендорфа. Головне призначення обов’язку полягає у забезпеченні соціальності людей, їх мирного та безпечного співжиття в межах держави. Розглянуто уявлення про обов’язок у німецьких філософів І. Канта та Г. Гегеля, а також у класиків позитивізму, утилітаризму та представників соціологічних концепцій права XIX століття. Досліджено розуміння обов’язку в епоху Новітнього часу. Визначено специфіку інтерпретації обов’язку в психологічній концепції Лева Петражицького, неопозитивізмі Г. Кельзена і Г. Гарта. В світлі соціологічних концепцій права ХХ ст. проаналізовано підходи О. Ерліха, Л. Дюгі, Ж. Гурвіча, Н. Лумана, Р. Паунда. Новітня соціолого-правова думка ще більше посилює соціально-товариські, комунікативні та соціально-очікувальні сенси обов’язку. Окрема увага зосереджена на американській школі правового реалізму (О.В. Голмс, Р. Познер, Дж. Френк та ін.), в якій обов’язок вплітається у здійснення судової функції. У межах Новітнього періоду також розглянуто феномен обов’язку в теоретичних позиціях двох американських вчених – Л. Фуллера (в аспекті моралі права) і Дж. Роулза (в розрізі теорії справедливості). Висвітлено структуру природи юридичного обов’язку. Морально-етичний зріз обов’язку пов’язує мораль як колективне та обов’язок як індивідуальне, правову і моральну сторони обов’язку, а також відповідальність. Окреслено аксіологічний вимір феномену обов’язку. Цінності визначаються основоположними постулатами або принципами людської поведінки. І кожен обов’язок своєю причиною чи передумовою має цінність. Проаналізовано правові аспекти юридичного обов’язку. Резюмовано, що більшою чи меншою мірою такі аспекти апелюють до ключової вимоги-цінності сучасних західних демократій – верховенства права. Аргументовано, що юридичний обов’язок, з точки зору правових аспектів, повинен відбивати існуючу суспільну практику та реальні суспільні відносини, відображати принцип взаємності, за яким індивід і держава належно виконують свої зобов’язання щодо одне одного, переслідувати за мету досягнення суспільного блага та утверджувати повагу до людської гідності як до основного гуманістичного орієнтиру. Дата реєстрації 2025-11-07 Додано в НРАТ 2025-11-07 Закрити